с. Малокозирщина. Малокозирщанський НВК

 
3189

Вступ до школи

 

Малокозирщанський НВК «Школа-дошкільний заклад»

Новомосковської районної ради Дніпропетровської області

51221 с. Малокозирщина, вул. Ломоносова 2, тел. (05693)-9-22-15

Е- mail: [email protected]

Ідент. код 26368565

НАКАЗ

31 травня 2018 р                      с.Малокозирщина                          №  125

 

«Про зарахування учнів до 1 класу»

 

Згідно заяв, поданих батьками

 

                                                 Наказую:

 

1.     Зарахувати до 1 класу закладу таких учнів:

 

1. Гусак Богдан Віталійович                                          17.03.2012 р.н.

2. Захаренко Григорій Дмитрович                                30.12.2011 р.н.

3. Канава Іван Андрійович                                             23.10.2011 н.р.

4. Колод Максим Євгенович                                          21.06.2012 р.н.

5. Кулініч Антон Вікторович                                         29.12.2011 р.н

6. Паранько Софія Романівна                                        14.11. 2012 р.н.

7. Пляка Владислав Романович                                     20.03.2011 р.н.

8. Шаповаленко Дмитро Андрійович                            21.02.2011 р.н.

 

     2.Контроль за виконанням залишаю за собою.

 

 

 

 

                                   Директор НВК                         В.І.Белімова

 

 
 
    Прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється на безконкурсній основі відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 07.04.2005 №204"Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів"

 

До 1 класу загальноосвітнього навчального закладу зараховуються діти, як правило, з 6 років.

 

Для зарахування дитини до 1 класу батькам чи особам, які їх замінюють, слід подати:

заяву на ім’я директора,

копію свідоцтва про народження дитини,

медичну картку встановленого зразка.

Поступление в школу для ребенка – это стресс. Очень много нового и непривычного видит он в школе. Особенность сегодняшних детей, пришедших в первый класс, – быстрая утомляемость. На первом уроке они откровенно зевают, на третьем – лежат на партах. Чем мы, взрослые, можем помочь ребенку? Прежде всего стоит помнить о старых и надежных способах поддержания здоровья первоклассника. Это соблюдение режима дня: сон не менее 10 часов в сутки, обязательно полноценное питание, физические упражнения. Оправданным будет ограничение просмотра телепередач до 30 минут в день. Хорошо восстанавливают эмоциональное благополучие ребенка длительные (до двух часов) прогулки на воздухе – не прогулка по магазинам, а прогулка в парке. С раннего утра настраивайте ребенка на доброе отношение ко всему. Скажите: "Доброе утро", – и собирайтесь в школу без суеты. 

- Придя с ребенком в школу, постарайтесь обойтись без нравоучений, так как они ничего, кроме утренней усталости, не дают. А вот объяснить безопасный путь в школу ребенку необходимо. Безопасный, но не короткий.

- Встречая ребенка в школе после уроков, порадуйтесь вместе с ним тому, что он сумел потрудиться самостоятельно, без вас, целых три часа. Терпеливо выслушайте его, похвалите, поддержите и ни в коем случае не ругайте – ведь пока еще не за что.

Что же делать, если появились первые трудности? Будьте щедры на похвалу, для первоклассника сейчас это очень важно. Замечание должно быть конкретным, а не касаться личности ребенка. Он не неряха, просто сейчас у него в тетради маленький беспорядок. Не делайте ребенку несколько замечаний сразу.

- Ни в коем случае не сравнивайте ребенка с другими детьми. Это ведет либо к озлоблению, либо к формированию неуверенности в себе.

Я не встречала родителей, которые бы обижались на своих детей за испачканные пеленки, а вот за испачканные тетрадки – сколько угодно. Хотя и в том и в другом случае период марания неизбежен. Ребенку не нужна позиция прокурора, которую так часто занимают родители: "Будешь переписывать пять раз, пока не получится хорошо!" Это недопустимо. Пожалуйста, помните об этом.

Духовное и физическое здоровье первоклассника зависит от контактов со всеми, кто работает в школе. Невозможно не уважать учителя начальной школы, потому что он работает и живет жизнью своих ребят. Поддержите словом и делом своего учителя, помогите ему. Не спешите осуждать учителя, администрацию школы, не торопитесь категорично высказывать свое мнение о них – лучше посоветуйтесь: ведь все, что делается учителем, прежде всего делается на благо вашего ребенка.

Самые сложные занятия для первоклассника - это не решение задачек и не подсчет палочек и яблок, а... письмо. Причем непосредственно написание букв, слов и предложений, равно как и переписывание слов и предложений с доски. Ну как запомнишь все эти закорючки и хвостики? А если и запомнил - то почему они упорно не хотят походить на аккуратную «ж» из школьной прописи, а норовят превратиться в многоногое чудовище? Не стоит ахать, увидев первые строчки своего школьника, и ни в коем случае не давайте ему понять, что он плохо справляется с прописью. Лучше скажите - отличный результат, у меня поначалу выходило хуже, давай поспорим, что уже через две недели ты будешь писать точь-в-точь как Марья Ивановна? Ребенок учится делать то, чего ему пока еще не приходилось делать, и ваше одобрение, как и осознание его собственных успехов, очень важны на этом этапе жизни. 

Вторым по сложности предметом для первоклассника, в зависимости от его наклонностей и уровня подготовки, будет либо математика, либо чтение. Если любимую книжку сказок ваш малыш уже в шесть лет читал без вс... Читати далі »


Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 360 | Добавил: Expert | Дата: 18.07.2013 | Комментарии (1)
Допомога: якщо дитина не встигає з навчанням, їй необхідно допомагати. Причому це не повинна бути моральна допомога або організація умов для навчання і режиму дня. Ні! Дитині треба допомагати засвоювати матеріал, який вона не може здолати в школі. Перечитайте з дитиною заданий текст у підручнику, поясніть простими словами - буквально на жолудях і сірниках - вирішення задачі. Можливо, на уроці дитина відволіклася, а може просто не встигає запам'ятати той обсяг інформації, який дає дітям за урок вчитель. Знову ж, дітям часто складно організувати себе і змусити виконувати всі завдання. У будь-якому випадку це не повинно бути причиною того, що у дитини з'явиться пробіл у знаннях. Давайте допомагати дітям вчитися. 
 Багатьом батькам не подобається ця порада, адже для цього доведеться витратити багато свого часу, сил і навіть нервів. Головне не забувати, що допомога не повинна перетворюватися на надмірну опіку. Якщо ви будете вирішувати задачки замість дитини, збирати їй ранець до школи, то вже напевне не привчите її до відповідальності та організованості. Важливо завжди пам'ятати найголовніше: в школі дають знання, а не оцінки. І якщо будуть знання, то хорошими оцінками дитина Вас теж буде тішити. 
 Оцінки - не головне: пам'ятайте це. Не можна зациклюватися на оцінках. У першому класі їх ще не ставлять, але це тільки в першому класі. У кожному разі в школі існує система заохочень. Але те, що вона є, не означає, що її треба ставити на чільне місце. Наша мета - отримання знань і умінь. Скільки б п'ятірок не отримала дитина за списану у сусіда вправу або за розв'язане Вами за неї завдання, ці оцінки не мають жодної цінності. Уявіть, що до Вас несподівано прийшов чоловік і вручив кубок за перше місце в змаганнях з бігу на 100 метрів. Хоча Ви насправді останній раз бігали, мабуть, ще у школі. Чи буде цей незаслужений кубок мати для Вас цінність? Ось саме це треба пояснити дитині. Постарайтеся (краще навіть у легкій, а не повчальної формі) пояснити це дитині. 
 І найголовніше - не сваріть дитину за оцінки. Пам'ятайте: знання - наша мета. Знання, а не просто цифри в щоденнику. Тому, якщо вже дійшло до обговорення успішності, то говоріть про відсутність знань, але аж ніяк не про оцінки. Боремося з причиною: боротися треба з відсутністю знань, а не з поганими оцінками. Придивіться, чому Ваша дитина не встигає в школі? Що цьому виною? Це може бути і невеликий обсяг довгострокової пам'яті, і слабка концентрація уваги і навіть погано розвинена дрібна моторика. Все це поправно. Не соромтеся порадитися з викладачем, зі шкільним психологом. У них є досвід в цьому питанні, і вони підкажуть Вам комплекс заходів або вправ, які допоможуть виправити ситуацію. Головне - терпіння і наполегливість у виконанні поставленого перед собою завдання. 
 Не пропускаємо уроки: це дуже важливо. З самого початку навчання дитина повинна розуміти, що систематичні заняття допомагають їй не накопичувати прогалини в знаннях і вчитися рівномірно і спокійно. Якщо ж дитина звикне пропускати заняття, то їй все складніше і складніше буде згодом: більшість предметів шкільної програми побудовані так, що всі нові знання грунтуються на базі отриманого раніше матеріалу. 
 Спілкуйтеся з учителями: не лінуйтеся підтримувати спілкування з викладачами. Ви повинні мати уявлення, як відбувається навчальний процес. І навіть якщо Вам не подобається, ви не повинні вступати у відкритий конфлікт з учителем. Адже негативне ставлення викладача до Вас потім позначиться на Вашій дитині. У будь-якому випадку, дитина в школі проводить всього чотири години в день, і якщо щось не так, то це завжди можна виправити, наздогнати або вивчити вдома своїми силами. А Ви повинні дитині у цьому допомогти. Якщо ж учитель Вам подобається - то тим більше не лінуйтеся показати своє позитивне ставлення. Адже викладач - це теж людина, і чим більше позитивних емоцій буде у вчительки асоціюватися з Вашою дитиною, тим кращим буде її ставлення до Вашої дитини. І я не маю на увазі подарунки чи підношення - звичайний людський позитив! Не дарма кажуть: "Добре слово і кішці приємне". 
Будьте на боці своєї дитини: завжди! Це дуже важливо, навіть, либонь, найважливіше. Сама по собі школа - це вже нелегке випробування. Тому дитина шукає підтримки у своїх батьків в першу чергу. І дитина хоче, щоб її любили такою, яка вона є, а не тому що у неї добра успішність. Не звинувачуйте її. Підтримуйте! Навіть якщо Вам здається, що її властиві і лінощі, і неуважн... Читати далі »

Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 903 | Добавил: Expert | Дата: 05.11.2012 | Комментарии (1)
Уявіть будь-яку, цілком дорослу та самостійну людину (начальника чи підлеглого, не суть важливо), яка перед довгоочікуваним відпусткою ледве-ледве піднімається на третій поверх свого офісу. У думках - аж ніяк не графіки і не плани на майбутній квартал, а ... море з його синім небом і теплими хвилями, м'яким пісочком і красивими засмаглими дівчатами. І, якщо вам, цілком зрілій людині, неабияк набридли тяготи повсякденної рутини, то, що казати про маленьку людину, яка лише кілька місяців тому вперше переступила поріг школи"!
Не лише до кінця навчального року, а й взагалі, на перших порах навчання ваш син чи донька можуть на уроках нудьгувати, пропускаючи повз вуха багато слів педагога, а то й зовсім ігнорувати вимоги, які до нього, першокласника, пред'являють. У чому причина" Спробуємо розібратися.
Це може бути, по-перше, нецікаве викладення предмета, і тут багато в чому - провина вчителя, який геть відкидає творчий підхід, імпровізацію і жарт, здатних зняти напругу і розрядити обстановку в класі. Монотонний, менторський тон, окрики і причіпки відбивають охоту до навчання навіть у найдопитливішого першокласника. Але не варто, звичайно, огульно звинувачувати вчителів - серед них чимало грамотних майстрів цієї нелегкої справи ...
Слід взяти до уваги й індивідуальні особливості психіки: одні діти засвоюють матеріал поступово, невеликими порціями, інші ж здатні схоплювати його "на льоту", але мають слабку пам'ять і швидко все забувають, треті ... Словом, дитина, яка нерухомо сидить і слухає з відкритим ротом, все запам'ятовує і видає стовідсоткові знання, - велика рідкість. Не всі в змозі і швидко зорієнтуватися у вимогах педагога, проявляти активність у відповідях. Ось і виходить, що менш впевнений у собі першокласник поступово ще більше замикається в собі і перестає вірити у власні сили. Результат не важко передбачити: втрата інтересу до навчання, втома, яка посилюється до кінця року.
І це ще не всі причини! Самостійно розібратися, чому ваш син або донька з такою неохотою йдуть до школи, часом буває досить важко. Допоможе шкільний психолог, який і окреслить коло можливих проблем, і підкаже, як їх вирішити. Але все ж таки є кілька загальних порад на такий випадок.
Слідкуйте за сном вашого першокласника - він повинен лягати не пізніше 21 години. І ніяких жахів або ігор в "стрілялки", та ще з монстрами пізно увечері! Спати він повинен не менше 11 годин на добу. Напевно, ви й по собі знаєте, як важко вставати, приводити себе в порядок і працювати в "невиспаному" стані. Що ж тоді говорити про малюка!
Навряд чи ми відкриємо Америку, кажучи і про необхідність прогулянок і рухливих ігор на повітрі. Адже деякі батьки піклуються лише про духовне (іноземні мови, музика і т.д.) виховання. І який сенс в цьому, якщо ваш малий буде розумним і інтелектуально не за віком розвиненим, але кволим і хворобливим" Не варто сподіватися лише на уроки фізкультури - ви повинні розуміти, що півтора-двох годин на тиждень катастрофічно мало, тому ваш обов’язок - сприяти поповненню цієї пустоти. Як" Не заохочуйте довготривале сидіння перед телевізором або комп'ютером, не змушуйте, мало не силою, по декілька годин підряд грати на скрипці або зазубрювати англійські слова. Долучіть дитину до спільних походів, ранкових пробіжок або відвідування басейну.
Не забудьте, що 90% інформації про навколишній світ ми отримуємо за допомогою зору. Іноді млявість, небажання вчитися викликані поганим освітленням в класі чи вдома в тому місці, де розташований письмовий стіл. І, хоча всіх малюків перед школою перевіряє окуліст, все ж таки не покладайтеся на позитивний результат обстеження і подбайте про хороше освітлення. Світло повинне падати зліва, а дитина не повинна нахилятися занадто низько над столом або, навпаки, сидіти, як штир, не згинаючи спини. На думку окулістів, відстань між очима і зошитом або книгою має становити 30-35 см.
Ну, і, мабуть, останнє. Якщо ви "хочете" надірвати психіку дитини, а заодно і собі добряче попсувати нерви, як можна частіше кричіть на свого першокласника. Змушуйте його, а краще за все, за допомогою ременя, сідати за уроки, сидіти вдома за книжкою, карайте позбавленням прогулянок, і побільше лайте, лайте ... "Думайте сами, решайте саме" - і, врешті-решт, може бути, зрозумієте всю згубність такого стилю взаємин ... Зате прихильність, разом з доброю порадою та турботою, здатні перетворити вашого першокласника із затурканої і втомленої істоти в жваву й активну, якою і належить бути дитині в цьому віці.

Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 326 | Добавил: Expert | Дата: 05.11.2012 | Комментарии (2)
Ежегодно в жизни тысяч детей происходит одно из самых важных событий, которое кардинально меняет их жизнь. Они идут в первый класс, а значит играть, гулять и просыпаться когда им хочется, отныне не получится.
Часто случается так, что через три-четыре недели после начала учебного года ребенок чувствует усталость и растерянность, у него пропадает желание ходить в школу. Родители в недоумении разводят руками. Им даже невдомек, что вина за все происходящее полностью лежит на них. Так самой распространенной ошибкой родителей является ориентация на отличную учебу, в результате чего ребенок начинает думать, что учиться нужно только ради «пятерок», а не для получения знаний. 
Многие родители для того, чтобы улучшить почерк своего ребенка, заставляют его писать в два раза больше, чем ему задано. А ведь дети и без этого расстраиваются, когда у них что-то не получается, и если видят недовольство родителей, то их беспокойство только усиливается. Лучше расскажите ребенку о значении образования, об отличии образованного человека от необразованного, вспомните интересные моменты из своей школьной жизни. И ни в коем случае не сравнивайте своего сына или дочь с другими детьми, кроме ответной злобы и обиды вы ничего этим не добьетесь.
Старайтесь найти любой повод для того, чтобы похвалить или поощрить вашего первоклассника, пусть даже у него плохо получаются палочки-крючочки. Но он ведь очень старается! Только представьте, сколько усилий он прилагает для того, чтобы заслужить ваше одобрение!
Все ваши действия должны быть направлены на то, чтобы помочь первокласснику адаптироваться в новой для него ситуации. Поддержите его желание добиться успеха в учебе и в новом коллективе. Если у вас возникло беспокойство по поводу учебы или вы стали замечать изменения в поведении ребенка, обязательно обратитесь за советом или консультацией к школьному психологу или классному руководителю.
Из-за нового ритма жизни многие дети быстро устают. Чтобы ребенку было легче привыкнуть, с первых же дней составьте распорядок дня, который он должен выполнять. Часто родители первоклассников сталкиваются с тем, что ребенок трудно просыпается по утрам. Для того чтобы избежать таких проблем, проследите, чтобы ребенок раньше ложился спать и желательно в одно и то же время. Нельзя упускать такой важный момент как завтрак, который должен быть сытным, калорийным и обогащенным витаминами. 
Очень часто у детей с началом занятий в школе начинаются проблемы со зрением, осанкой, органами пищеварения. Обязательно обращайте внимание на профилактику этих заболеваний. Ни в коем случае не перегружайте первоклассника дополнительными занятиями в кружках и секциях. Будьте терпеливы, внимательны и заботливы к вашему ребенку!
http://roju.ru

Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 239 | Добавил: Expert | Дата: 05.11.2012 | Комментарии (0)
Прошла первая эйфория от школы, и ваш первоклассник уже с неохотой идет в школу, а учительница жалуется на его непоседливый характер и невнимательность? Такое часто случается со слишком темпераментными детьми, Им сложно высидеть весь урок, не отвлекаясь, поэтому начинается отставание в учебе. Как помочь своему чаду и при этом хоть немного добавить ему усидчивости и приучить к внимательности? Учителя знают много таких приемов, только, к сожалению, у них нет возможности применять их к отдельно взятым ученикам. Зато любящие родители найдут для этого и время, и силы. Приемы, с которыми мы хотим вас познакомить, не касаются иностранного языка, информатики и прочих предметов школьной программы первого класса. Речь пойдет о самом элементарном и самом необходимом – чтении и счете, на которых невнимательность особенно сказывается.
Чтение
От первоклассника требуется умение бегло читать, понимая смысл прочитанного, и пересказывать основные моменты. Помочь ребенку приобрести эти навыки помогут четыре приема.
Держим строку
Непоседы часто отвлекаются, когда читают другие, перестают следить за текстом и теряют место, на котором остановились. Чтобы этого не происходило, надо приучить ребенка водить пальцем или маленькой указкой по строчке, маленьким детям трудно читать только глазами. Неважно, что это не совсем красиво выглядит со стороны, важно, что позволяет избежать потери строки, пропуска и повторения строк и слов.
«Ставим» дыхание
Чтобы ребенку было легче читать вслух, научите его выдерживать ритм дыхания. Учить лучше всего на тексте, который вашему ученику хорошо знаком. Для правильного ритма необходимо делать короткий вдох на каждой запятой и обычный вдох в конце каждого предложения. Этот прием улучшает скорость чтения, позволяет ребенку читать, не задыхаясь и не давясь словами, делать паузы в нужных местах и лучше понимать прочитанное.
Делаем пометки
Как только, кроме чтения, от первоклассника станут : требовать пересказ про­читанного, помогите ему на­учиться выделять главное в тексте, если ребенок еще не умеет этого делать. Разрешите ему делать карандашом пометки в книге. Если учебник выдали в школьной библиотеке и его надо будет вернуть, то лучше купить свой учебник, чтобы не портить пометками школьный.
Разработайте систему симво­лов, обозначающих описание места действия (домик), главных героев (рожица), важных моментов сюжета (галочка или восклицательный знак). Ребенок может помечать символами нужные абзацы, чтобы их можно было быстро и легко найти.
«Снимаем» кино
К сожалению, этот прием сразу срабатывает только с визуалами, теми детьми, кто умеет создавать мыс­ленные образы. Но в детстве у всех хорошо развито вообра­жение, поэтому научиться представлять себе прочитанное, как кино, и мысленно про­сматривать его может любой ребенок. Этот прием помогает запомнить образы и последова­тельность событий.
Подручные средства
Существуют специальные приемы, которые помогут малышу освоить счет и арифметические действия. Помогая освоить ребенку счет, используйте подручные средства: яблоки, конфеты, пуговицы, па­лочки, кубики. Предметы добав­ляют сухому абстрактному счету наглядности.
Нарисуйте пример и задачу
Детям бывает сложно решать примеры и задачи не потому, что они не знают цифр, чисел и действий, а потому, что не представляют себе результат конкретного ариф­метического действия. Если в примере или задаче надо отнять от семи пять, нарисуйте семь предметов (шариков, квадрати­ков) и зачеркните пять из них. Этот прием хорош на первое время, чтобы ребенок понял принцип действии, или при пе­реходе через десяток, который сложно дается детям. Постепенно от предметов лучше перейти к палочкам, но нельзя все время нацеливать первоклассника на рисование при решении при­меров и задач — если он будет рисовать, ему некогда будет ре­шать.
Выделите знак

Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 553 | Добавил: Expert | Дата: 05.11.2012 | Комментарии (2)

29 августа в помещении пресс-центра интернет-издания «Обозреватель» состоялась пресс-конференция на тему: «Учеба или здоровье? Правила адаптации школьника».

В пресс-конференции приняли участие:

-член-корреспондент Академии медико-технических наук Российской Федерации, психолог Елена Мудрецкая;

-старший научный сотрудник Украинского научно-методичного центра практической психологии и социальной работы НАПН Украины Зоя Гаркавенко;

-врач-педиатр высшей категории, детский аллерголог медицинской сети «Добробут» Екатерина Ковбаско.

Поради вчителя батькам
• Навчаючи дитину калiграфiчно писати, необхiдно враховувати її iндивiдуальнi особливостi: нахили, особливостi зору (короткозорiсть, далекозорiсть), вiдхилення в моторицi (тремтiння пальцiв, посмикування руки пiд час письма i т. iн.).
• Кожне заняття починається з перевiрки правильностi сидiння дитини, положення ручки або олiвця в руцi, розмiщення зошита на партi або столi та його перемiщення пiд час письма. Це сприяє профiлактицi порушення постави i зору дитини, пiдвищенню працездатностi, формуванню правильного та швидкого письма.
• У процесi занять звертайте увагу на те, наскiльки чiтко дитина обводить контури фiгур, лiнiї вiзерункiв, малює i пише злiва направо.
• Пiд час роботи над написанням лiтер звернiть увагу дитини на елементарний склад букв, допоможiть їй видiляти найпростiшi графiчнi одиницi, проведiть ритмiчне прописування цих елементiв спочатку в повiтрi, а потiм за допомогою ручки.
• Орiєнтуйте маленьких школярiв на правильне з’єднання букв у складах, на дотримання нахилу пiд час написання букв i слiв.
• Навчайте дiтей писати чисто, без помарок, не заходити на поля, не обводити букви двiчi. Таке письмо сприятиме вихованню охайностi, працьовитостi, сумлiнностi та старанностi у виконаннi будь-якої роботи.
• Виконуючи з дитиною роботу з написання слiв, нагадуйте їй про лексичне значення слова та необхiднiсть дотримуватися правил орфографiї.
• Пам’ятайте: безперервне письмо не повинно тривати довше п’яти хвилин.
• Через кожнi 7 - 10 хвилин роботи з прописами необхiдно проводити фiзкультхвилинки тривалiстю 1,5 - 2 хвилини, а також спецiальнi пiдготовчi вправи для розвитку пальцiв, кистi, передплiччя руки.
• Формування графiчних навичок — процес складний i тривалий. Дитина, зображуючи найпростiшi елементи тiєї чи iншої букви, докладаї максимум зусиль, емоцiйно переживає свої невдачi. Тому необхiдно враховувати настрiй дитини, вчасно приходити їй на допомогу.
• Не забувайте похвалити дитину, заохотити її стараннiсть.
• Ваша постiйна увага, пiдтримка та активна допомога в оволодiннi навичками письма нададуть дитинi впевненостi у своїх силах i можливостях.
 Джерело: http://teacher.at.ua/

Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 409 | Добавил: Expert | Дата: 01.10.2012 | Комментарии (1)
Дошкільники рідко бувають ледачими - частіше батьки страждають від їх невгамовної активності. Але в школі починаються проблеми, велику частину яких батьки схильні описувати ємким словом "лінь".
Коли хороший дошкільник стає поганим школярем, батьки звинувачують перш за все школу, рідше - дитину, майже ніколи - самих себе. Насправді все якраз навпаки: велика частина проблем так чи інакше спровокована батьками. Небажання вчитися може бути викликане різними причинами. Одні діти втрачають інтерес до навчання вже до другого класу, інші - в четвертому-п’ятому, треті, - в підлітковому віці. Якщо ж дитина не хоче вчитися із самого початку, причина, як правило, в його психологічній неготовності до школи.
Кому не терпиться?
Школа не прагне набирати в перший клас "неготових" дітей, адже їй же з ними мучитися! Малюк теж не рветься завчасно розлучитися зі своєю свободою. Це завжди ініціатива батьків. Фахівці знають, що якості, необхідні для початку шкільного навчання, формуються у більшості дітей до семи років. Бувають, звичайно, п'ятирічки, цілком готові до школи, інші ж дозрівають лише до восьми. Але, як правило, саме в сім років у дитини формується мотивація для переходу від гри до навчання.
Можна по-різному оцінювати готовність дитини до школи. Підхід батьків часто формальний. Букви знає, до десяти рахувати вміє, може прочитати напам'ять вірш - готовий. Такий підхід виник не на порожньому місці. Система конкурсного прийому в хороші, престижні школи спонукає і батьків, і підготовчі групи "натаскувати" дітей до "приймальних іспитів". А хороша дитяча пам'ять дозволяє їм вивчити все що потрібно. При цьому батьки упевнені: головне – пристроїти дитину, а там вже якось все утруситься. Небажання маленького школяра вчитися для них грім серед ясного неба. І незрозуміло, як його заставити. Неготовність до школи якраз і полягає в недоліку мотивації. Тобто розуму йому вистачає. Він в принципі може засвоїти те, що проходять в класі. Але не хоче. Йому нудно сидіти на уроці, нудно готувати домашні завдання.
Часто батьки недооцінюють серйозність положення. Коли шестирічне малятко приходить додому і рішуче заявляє, що в школі йому не сподобалося і ходити туди воно не буде, їм це здається забавним курйозом, який варто переказати рідним і знайомим. Деякі бачать в цьому прояв незалежного характеру. Тим часом це класичний випадок відсутності учбової мотивації. Дитина ще не дограла своє. Вона знаходиться на іншому, не менш важливому етапі розвитку, і потрібно дозволити їй пройти цю частину  частина шляху до кінця.
Пора
Якщо малюкові сім, восьмий, а він до цих пір не готовий до такого серйозного переходу, абсолютно необхідно проконсультуватися з психологом. Дитині із затримкою розвитку потрібні спеціальні програми, особливий підхід. Навчання на спільних підставах їй нічого не дасть, окрім комплексу неповноцінності.

Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 773 | Добавил: Expert | Дата: 01.10.2012 | Комментарии (0)
Отже, на календарі 31 серпня, шкільна форма і біла парадна сорочка-блуза відпрасовані, квіти куплені, портфель зібраний. Що ще можна зробити для того, щоб допомогти майбутньому першокласникові?
Перший місяць у школі психологи називають періодом гострої адаптації. У цей час дитина намагається зрозуміти, що таке школа, і визначити, де її місце в шкільному житті. Упродовж наступних двох—трьох місяців починають формуватися перші шкільні звички, уявлення про себе як про успішного або неуспішного учня.
Досвідчені мами радять батькам майбутніх першокласників і першокласниць, якщо є така можливість, узяти відпустку у вересні. Коли дитина знає, що мама вдома, «під боком», це допоможе їй швидше і легше адаптуватися до шкільного життя. Але навіть якщо ви ходитимете на роботу, ви все ж можете зробити дуже багато.
 
БЕЗПЕКА І КОМФОРТ
 
Перевірте ще раз, що ваша дитина без зайвих зусиль може впоратися зі своїм одягом і взуттям, дістане підручники й зошити з портфеля та укладе їх назад, що вона знає, в якому класі навчається, як звати вчительку, знає, за яким номером телефону можна розшукати вас, знає, що вам і вчительці можна розповісти про все, що її турбує або лякає. Усі ці дрібниці допоможуть їй почуватися впевненіше в перші шкільні дні та краще адаптуватися в школі.
Не полінуйтеся завітати до медичного кабінету, подивіться картку дитини і переконайтеся, що там є вся необхідна інформація, зокрема (якщо це необхідно) про наявність алергії та про те, що вашій дитині не можна проводити щеплення і проби Манту без вашої особистої згоди. Дитина в цьому випадку також повинна знати, що не можна дозволяти робити собі уколи, потрібно вимагати, щоб зателефонували мамі.
Приблизно за тиждень тактовно поцікавтеся у дитини, чи здатна вона впоратися в їдальні, чи зручно їй ходити в туалет. Першокласник, син моєї знайомій, мужньо терпів упродовж 4 годин, а потім, коли за ним приходила мама прожогом біг під найближчий кущик. Виявилось, що на поверсі один туалет для хлопчиків і дівчаток, і останні постійно дратували хлопчиків, без попередження заглядали у двері тощо. Син моєї знайомої був вихований «за традиційними правилами» і просто не міг спорожняти сечовий міхур у такій нервовій обстановці. У результаті вчителька стала відпускати охочих поодинці за 5 хвилин до початку перерви.
Варто також заздалегідь перевірити меблі в класі — ламані краї та цвяхи зустрічаються дуже часто, вони можуть пошкодити одяг і подряпати дитину. Якщо відсутня можливість змінити парти, можна хоч би підновляти їх, обклеївши самоклеївальним матеріалом. Зверніть також увагу на висоту парти, за якою сидить ваша дитина, адже вона проводитиме за партою не менш ніж 4 годин на день і це може суттєво позначитися на її поставі.
Нагадую, що відповідно до санітарних норм для дитини, яка на зріст від 120 до 129 см, стіл повинен бути заввишки 59 см, якщо зріст від 130 до 139 см — 62 см, якщо зріст від 140 до 149 см — 68 см, а різниця між висотою столу і стільця має становити від 21 до 27 см.
У деяких класах вчителі замовляють 12-літрові каністри з питною водою, що мають спеціальний кран, і в учнів під час перерви завжди є можливість напитися. Це дуже добре, тому що в спекотні дні діти буквально «дуріють» від спраги і не можуть нормально навчатися. Якщо такої можливості немає, запитайте в дитини, чи не потрібно їй давати із собою пляшку мінеральної води.
Перевірте також, щоб у класі був рулон туалетного паперу і паперові рушники, а також примітивна аптечка: перекис водню, стерильні серветки, пластир.
КИШЕНЬКОВІ ГРОШІ
 
Чи давати дитині із собою гроші? Це питання доцільно порушувати завчасно на батьківських зборах: якщо більшість батьків вашого класу збираються давати своїм дітям гроші, вашій дитині вони теж стануть у нагоді.
Мені найбільше подобається така система: дитині у понеділок дається невелика сума на кишенькові витрати на весь тиждень. Якщо дитина витрачає цю суму того ж дня, більше вона цього тижня гр... Читати далі »

Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 1254 | Добавил: Expert | Дата: 09.09.2012 | Комментарии (0)
Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті малюка. Гармонійно вписатися в дитячий колектив в 6-7 років набагато складніше, ніж в 3-4 роки. У дитячому саду вся увага батьків, вихователів і самих дітей сконцентрована саме на взаєминах з колективом. А в шкільні роки увага перемикається на навчання. Тому крім традиційних проблем, які знайомі батькам практично всіх першоклашок, у домашніх дітей виникає ряд специфічних труднощів 
Трудність перша: комунікативна 
Основна проблема домашніх дітей - відсутність досвіду спілкування з собі подібними. У дитини, яка не відвідувала дитячий сад, як правило, практично відсутня комунікативна готовність до школи. «Вписатися» в дитяче суспільство, діяти спільно з іншими, поступатися, підкорятися, тобто якості, що забезпечують безболісну адаптацію дитини до нового колективу. Менталітет домашнього чаду сильно відрізняється від менталітету малюка, який хоч би рік відвідував дитячий сад. Домашня дитина, як правило, займає егоцентричну позицію. Він упевнений, що інші діти винні його слухатися і лагодитися. Він вважає себе єдиним і неповторним, віссю, навколо якої обертається всесвіт.
І дуже дивується, коли колектив не визнає за ним беззастережне право на лідерство. В результаті його самооцінка різко міняється і, як правило, далеко не в кращу сторону.
Завдання батьків в цій ситуації - пояснити дитині елементарні норми і правила, яким необхідно слідувати при взаємодії з тими, що оточують. Не заохочуйте прояв дитячого егоїзму. Малюк повинен розуміти, що він не єдиний на світі і що у навколишніх людей можуть бути власні бажання і потреби. Частіше грайте з сином або дочкою в рольові ігри. Так, в ігровій формі можна розглянути самі різні моделі спілкування і пояснити їх дитині. Навчившись таким чином погоджувати свої дії з кимось ще, малюк переносить цю модель поведінки на відносини з однолітками. Учите дитину не тільки брати, але і давати.
Трудність друга: мотиваційна 
У дітей, які відвідували дитячий сад, правильно сформований мотив - вони йдуть в школу вчитися. Вони вже награлися в саду і хочуть знань. Домашні діти, позбавлені тісного спілкування з ровесниками, часто йдуть в школу спілкуватися. У першому класі вони віддають багато часу і емоцій на вибудовування взаємин з однокласниками. Для них важлива думка інших дітей, важливо знайти своє місце в колективі, важливо знайти нових друзів. При цьому навчання відсовується на другий план. Дитина, яка не пройшла певні стадії взаємодії з соціумом, сприймає школу як захоплюючу нову гру. Саме так четирьох-пятилітній крихта відноситься до дитячого саду.
І в результаті, зіткнувшись з першими труднощами навчання, першокласник психологічно не готовий їх долати. Адже гру у разі зникнення інтересу завжди можна перервати і знайти собі заняття до душі. З навчанням все не так.
Завдання батьків - зорієнтувати дитину саме на процес навчання. Важливо, щоб школа привертала маленького учня своєю головною діяльністю - навчанням. Розповідайте дитині, які предмети він вивчатиме в школі, як проходить урок, як треба відповідати, як цікаво дізнаватися щодня багато нового.
Трудність третя: страх перед вчителем 
Багато домашніх дітей, на відміну від малюків, що відвідували дошкільні установи, випробовують панічний страх перед вчителем. Вони часто «відключаються» на уроці і «йдуть в себе». Така дитина тихо сидить, але неначе відсутній, не чує питання, не виконує завдання вчителя. Це не пов’язано з тим, що йому нецікавий або він захоплений чимось іншим. Як правило, відхід в себе, в свій внутрішній світ викликаний страхом перед реальністю. В даному випадку перед вчителем. Модель взаємин вчитель - учень сильно відрізняється від моделі дитина - батьки.
Діти, які пройшли через дитячий сад і навчилися вибудовувати спілкування дорослими по моделі вихователь - дитина, легко переходять на шкільний варіант взаємин. Вони не бояться вчителя і адекватно сприймають строгість, критику.
Завдання батьків - пояснити дитині дії вчителя: чому він лає когось, чому сердиться, критикує. Розповісти малюкові, що це ніяк не пов’язано з... Читати далі »

Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 483 | Добавил: Expert | Дата: 09.09.2012 | Комментарии (1)
Нова канцелярія вже давно куплена і чекає своєї години. Збираючи дитину перший раз в перший клас, хочеться покласти в портфель всі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання - навчити дитину правильно збирати портфель.
Правило 1: дитина повинна самостійно збирати - розбирати портфель. 
Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати - розбирати його самостійно. Інакше, замість того щоб слухати вчителя, він велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не меншого 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля. 
Правило 2: портфель треба збирати щодня. 
Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежите, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидав сміття і складав назад в портфель тільки необхідні речі. 
Правило 3: нічого зайвого. 
Завдання батьків - стежити, щоб дитина не носила з собою зайвої тяжкості. По санітарних нормах, що діють, більше трьох кілограмів піднімати першокласникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-3 зошитів, в ранці першоклашки обов’язково лежатимуть пенал з ручками і олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. В результаті набирається якраз близько трьох кілограмів. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім він буде це робити самостійно. 
Правило 4: гігієнічне приладдя. 
Навіть у платних школах туалетний папір часто відсутній, не кажучи вже про муніципальні заклади. Тому в портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу і упаковка вологих серветок. Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладете її в непрозорий пакет.

Правило 5: окремі контейнери для їжі. 
Практично у всіх ... Читати далі »

Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 656 | Добавил: Expert | Дата: 09.09.2012 | Комментарии (0)
Олена Первушина
Початок шкільного життя - серйозне випробування не тільки для юного школяра, але й для його батьків.
Дитина підростає, у нього з'являються перші серйозні обов'язки, перше завдання, з якими може впоратися тільки він сам.
І головне: у шкільні роки він закладає фундамент своєї освіти і багато в чому - свого майбутнього. Є над чим замислитися.
Однак перше, що я повинна сказати вам: не вдаватися в паніку. Не намагайтеся заздалегідь вирішити всі проблеми. Вірте в свої сили і в сили дитини!
Дана книга — безцінний помічник для батьків, джерело реальних практичних знань ізпроблеми «як вижити в початковій школі». Бона унікальна, тому що в ній міститься усе: тести «очікувань» — чого очікують батьки від школи і від дитини; як правильно обрати школу, на що в першу чергу звернути увагу; чому присвятити останнє літо перед школою; як допомогти дитині успішно адаптуватися в школі; як стежити за навчанням дитини; як ефективно розв'язувати проб­леми, що виникають в школі; як будувати стосунки з батьківським комітетом і вчителями; чого повинні навчити дитину в початковій школі. Книга відрізняється не тільки безпрецедентним обсягом практичної інформації, але й легким, довірчим стилем.
... Читати далі »

Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 429 | Добавил: Expert | Дата: 24.08.2012 | Комментарии (0)
Посібник для починаючих батьків (поради досвідчених батьків)
 
         До простого списку "підручники -щоденник-пенал..." потрібно додати ще дещо (йдеться не завжди про перше вересня, а просто про шкільний період):
 
1. Письмовий стіл. Зручний письмовий стіл, який ще якимсь чином треба впихнути в наші непорожні дитячі кімнати, де його ще вчора не було. Зараз продаються дуже зручні столи «два в одному»: письмовий і комп'ютерний разом, причому монітор кріпиться внизу, під столом, і дивитися на нього треба через скло. Модель називається TranQuillita Dl081. Чи не зіпсується у дитяти зір? Ні, тому що погляд вниз не напружує шийні хребці.
 
2. Магнітола або плеєр для того, щоб вивчати мову як всі білі люди. Це не обговорюється ще і тому, що всі однолітки ходять з навушниками і слухають музику, особливо по дорозі в школу і зі школи, а деколи потайком на нудних уроках.
 
3. Відеомагнітофон. Він потрібний школяру для перегляду відеофільмів за шкільною програмою. Існують також мовні відеокурси, а також прекрасна серія касет про країни і тварин.
 
4. Телевізор в дитячу кімнату. Школяр вже гідний персонального телевізора, чи не здається вам так? Може він не хоче сперечатися з бабусею, що бажає дивитися серіали, або з татком, який захоплюється футболом. Пару разів поглянувши на підібгані губки дочки або сина, коли перемикаєш програму на свій лад, все ж таки розщедришся на «дитячий» телевізор.

5. CD, DVD, відеокасети - адже в нас є непогані колекції фільмів класики - якраз за шкільною програмою. Є і на англійській. Хай замість бойовиків діти дивляться того ж Шевченка або Гоголя на відео, це їм не замінить книг, але доповнить їх!


Категория: Поради батькам першокласників | Просмотров: 654 | Добавил: Expert | Дата: 03.08.2012 | Комментарии (1)

 

 

Поради батькам майбутніх першокласників

    Впевнені, поради батькам стосовно того, як підготувати дитину до майбутніх навантажень, зробити так, аби її організм не давав збоїв під час навчального процесу і похід за знаннями був їй справді в радість та деяких інших аспектів підготовки до школи, -  буде до часу.

 

Що обмежує успішність дитини

   Результат успішного навчання значною мірою залежить від працездатності учня,  адже засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має "робочий" тонус і може уважно слухати, запам'ятовувати, обдумувати і відтворювати почуте.

Серед причин, які обмежують успішність у навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров'я. Фізично ослаблена дитина втомлюється задовго до закінчення заняття, не встигає відпочити за перерву, звичайні для інших учнів вимоги виявляються для неї надмірними. У підсумку накопичується стомлення, а відсутність своєчасного відпочинку призводить до формування хронічної втоми. Особливо важка для дитини ситуація складається при розбіжності очікувань дорослих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викликають невдоволеність батьків. У підсумку в дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня. Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впоратися навіть з тим навчальним навантаженням, яке було цілком їй доступне. А нарікання  на лінощі, покарання призводять до того, що вона замикається, стає плаксивою і похмурою, нерідко в неї з'являється негативне ставлення до школи.

    На зниження рівня дитячого здоров'я  впливають:

-    погіршення екологічної обстановки;

- збільшення питомої ваги "синтетичного" харчування, насиченого консервантами та барвниками;

-  шкідливий вплив електронної та радіотехніки, побутової хімії;

-  зменшення фізичних навантажень;

-  "стресогенне" напружене міське життя.

 

    Багато дітей схильні до частих застудних захворювань, що не тільки послаблюють організм, а й ведуть до формування осередків хронічної інфекції: хронічних тонзилітів, гайморитів і т.д. Ці захворювання, які, на перший погляд, не є надто небезпечними, насправді стають причиною хронічного отруєння організму і призводять до зниження загального тонусу, працездатності, стійкості до навантажень, у тому числі й розумових. Важливою причиною підвищеної стомлюваності багатьох першокласників є й те, що початок шкільного навчання збігається з періодом інтенсивного зростання, так званим  ростовим стрибком. У цей період дозрівання нервової регуляції і серцево-судинної системи часто відстає від бурхливого росту кістково-м'язової системи. Зовні доросла дитина насправді виявляється менш стійкою до різних навантажень до того моменту, доки організм знову набуде гармонійної рівноваги. Тим більш уразливою під час ростового стрибка стає ослаблена дитина. Втім тут є й інша небезпека. Трапляється так, що батьки, надмірно опікуючись хворобливою дитиною, заважають формуванню в неї самостійності, уміння долати труднощі, адекватної самооцінки, що зрештою теж позначається на її успішності.

 

   Як зберегти здоров'я і життєрадісність в умовах навчання.

   Перш за все, необхідне співвіднесення рівня вимог та режиму навантажень із реальними можливостями учня, з особливостями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків - не лише зрозуміти, підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності й усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до перевтоми, неврозів, порушень постави та зору тощо.

    Варто замислитися про режим дня, головне завдання якого - забезпечити високу працездатність нервової системи (тобто здатність у мінімальні терміни досягти максимальних результатів) у години навчальних занять у школі й удома. Якщо дитина день у день в один і той же час лягає спати і прокидається вранці, обідає після повернення зі школи, сідає робити уроки після прогулянки, то їй легше планувати та розподіляти час, швидко включатися в роботу, успішно виконувати її в більш короткі терміни. Режим дня повинен складатися з навчальних занять у школі та вдома; відпочинку з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, рухливих ігор або фізкультурних занять; регулярного повноцінного харчування; повноцінного, достатнього за тривалістю сну.

    Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчанні та зберегти здоров'я учня. Воно різко негативно позначається на стані дитини, насамперед психічному: вона стає легко збудливою, часто відволікається, неадекватно реагує на зауваження, не може зосередитися при роботі. Часте недосипання - одна з причин перевтоми і неврозів у школярів.

     А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і від стану здоров'я. Так, ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюваності мають потребу в тривалішому сні. Крім того, всім першокласникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробити за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам удасться організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час виконання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане активним і життєрадісним.

Слід обов'язково подбати й про те, щоб дитина щодня проводила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздоровчим фактором, унаслідок якого поліпшується вентиляція легенів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується стан нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому джерелом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м'язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, падає гострота зору.

    Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова активність тонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилюється виділення гіпофізом гормону росту.

    Інша складова успіху - харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж це мало би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку, покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогінну дію, що теж збуджує апетит. Доречною є стимулююча терапія: прогулянки на свіжому повітрі, ігри з водою, заняття фізкультурою. Крім того, їжа завжди буде з'їдена із задоволенням, якщо дитина сама брала участь в її приготуванні. Дуже корисні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди: смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні вітаміни та мікроелементи в оптимальній кількості. Єдине: потрібно привчити дитину обов'язково мити овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму.

    Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свого малюка, тим краще. В адекватних умовах дитина стає більш працездатною, активною, життєрадісною, легше справляється з навчальним навантаженням.

    Ще кілька важливих моментів.

Слух, зір, постава теж мають бути в зоні особливої уваги батьків.

Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлять навушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам'ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 відсотків, а розумової - на 60!

Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купуючи їх, батькам слід звернути увагу на те, щоб папір, на якому вони видрукувані, був цупкий і непрозорий. Аби перевірити це візуально, треба подивитися на сторінки книжки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотного боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує, що погіршує сприйняття і сприяє порушенню зору. Те саме стосується й паперу для зошитів, в яких лінії (фіолетового, зеленого, блакитного або сірого кольорів) мають бути чітко продруковані й водночас збігатися на суміжних сторінках. Особлива стаття в профілактиці порушень зору - телевізор і комп'ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп'ютері необхідно переривати через кожні 15-20 хвилин (рекламні паузи), а відстань від очей до екрана має бути не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора.

Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів: ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, легенів; зменшується життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, унаслідок чого можуть бути поганий апетит, млявість, головні болі, швидка стомлюваність. Дбаючи про правильну поставу своєї дитини, батькам слід пам'ятати, що портфелі й сумки, які носять на одному боці, для школяра не бажані взагалі - їх носіння може призвести до сколіозу. Ідеальним є ранець. Вага повного ранця не має перевищувати 5-6% ваги дитини, щоб вона не сутулилася і не нагиналася вперед. Загальна вага підручників і всього шкільного приладдя (без ваги ранця або портфеля), якщо учень носитиме його на відстань до 3 км, не повинна перевищувати допустимих гігієнічних норм: для 1-2-класників - 1,5-2 кг. Носiння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта i захворювання нирок. Згiдно з санiтарно-гiгiєнiчними нормами шкiльний ранець має бути виготовлений з гiгiєнiчного водовiдштовхувального легкого матерiалу, забезпечений свiтловiдбивачами i еластичними лямками, забезпеченими  ремінцями для регулювання довжини. Крім того, на кожному виробі обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець. Чим бiльше вiддiлень в ранцi, тим краще. У такому разi в ньому буде бiльше порядку i потрiбну рiч не доведеться дiставати з дна.

     І ще одна невеличка, втім, переконані, важлива порада. Чудовий ефект у навчанні дає спів, який не тільки зміцнює м'язи гортані та голосові зв'язки, а й розвиває фонематичний слух, який відіграє важливу роль для правильного вимовляння звуків. Тому, якщо батьки хочуть, щоб дитина була успішна у вивченні іноземної мови, їм варто записати її в хорову студію.

 
 
 
 

Тест для родителей будущих первоклассников



На языке психологии уровень готовности к школе называют школьной зрелостью, или психологической готовности к школе. Традиционно выделяют три аспекта школьной зрелости: интеллектуальный, эмоциональный и социальный.

Интеллектуальная зрелость для возраста 6-7 лет — это умение выделять фигуру из фона, способность концентрировать внимание, устанавливать связи между явлениями и событиями, возможность логического запоминания, умение воспроизводить образец, а также развитие тонких движений руки и их координации.

Эмоциональная зрелость — это ослабление непосредственных, импульсивных реакций (умение держать себя в руках), и умение длительно выполнять не очень привлекательную работу, то есть развитие произвольности поведения.

Социальная зрелость подразумевает потребность в общении со сверстниками и умение подчинять свое поведение законам детских групп, способность принимать роль ученика, умение слушать и выполнять указания учителя.

Тест для родителей

1. Хочет ли ваш ребенок идти в школу?
2. Привлекает ли вашего ребенка в школе то, что он там много узнает и в ней будет интересно учиться?
3. Может ли ваш ребенок заниматься самостоятельно каким-либо делом, требующим сосредоточенности в течение 30 минут (например, собирать конструктор)?
4. Верно ли, что ваш ребенок в присутствии незнакомых нисколько не стесняется?
5. Умеет ли ваш ребенок составлять рассказы по картинке не короче чем из пяти предложений?
6. Может ли ваш ребенок рассказать наизусть несколько стихотворений?
7. Умеет ли он изменять существительные по числам?
8. Умеет ли ваш ребенок читать по слогам или, что еще лучше, целыми словами?
9. Умеет ли ваш ребенок считать до 10 и обратно?
10. Может ли он решать простые задачи на вычитание или прибавление единицы?
11. Верно ли, что ваш ребенок имеет твердую руку?
12. Любит ли он рисовать и раскрашивать картинки?
13. Может ли ваш ребенок пользоваться ножницами и клеем (например, делать аппликации)?
14. Может ли он собрать разрезную картинку из пяти частей за одну минуту?
15. Знает ли ребенок названия диких и домашних животных?
16. Может ли он обобщать понятия (например, назвать одним словом «овощи» помидоры, морковь, лук)?
17. Любит ли ваш ребенок заниматься самостоятельно – рисовать, собирать мозаику и т.д.?
18. Может ли он понимать и точно выполнять словесные инструкции?

Возможные результаты тестирования зависят от количества утвердительных ответов на вопросы теста. Если оно составляет:

* 15-18 баллов — можно считать, что ребенок вполне готов к тому, чтобы идти в школу. Вы не напрасно с ним занимались, а школьные трудности, если и возникнут, будут легко преодолимы;
* 10-14 баллов — вы на правильном пути, ребенок многому научился, а содержание вопросов, на которые вы ответили отрицанием, подскажет вам точки приложения дальнейших усилий;
* 9 и меньше — почитайте специальную литературу, постарайтесь уделять больше времени занятиям с ребенком и обратите особое внимание на то, чего он не умеет.

Результаты могут вас разочаровать. Но помните, что все мы — ученики в школе жизни. Ребенок не рождается первоклассником, готовность к школе — это комплекс способностей, поддающихся упражнению. Упражнения, задания, игры, выбранные вами для развития ребенка, легко и весело можно выполнять с мамой, папой, бабушкой, старшим братом — со всеми, кто располагает свободным временем и желанием заниматься. При подборе заданий обратите внимание на слабые места своего ребенка. Полезно, чтобы он все-таки умел читать и немного писать, считать — если ребенок опережает требования программы, он будет лучше себя чувствовать в школе.

Вы можете дать волю своей фантазии и видоизменять задания, а можете точно придерживаться инструкции, — в любом случае ваш ребенок растет и приближается к школе. Но помните, пожалуйста, несколько простых правил:

  • Занятия с малышом должны быть обоюдно добровольными.
  • Их длительность не должна превышать 35 минут.
  • Не пытайтесь предлагать ребенку задания, если он утомлен.

Постарайтесь, чтобы занятия имели регулярный характер — «мозговой штурм» при подготовке к школе не слишком эффективен.


Предлагаем протестировать вашего ребенка, чтобы определить его готовность к школе. Вопросы теста могут показаться вам слишком простыми, но на самом деле, это тест может показать ваши упущения в процессе образования ребенка.

Сможет ли ваш ребенок сходу назвать фамилию имя и отчество папы? А объяснить, почему снег идет зимой, а не летом? Попробуйте, тест небольшой, но в чем-то весьма любопытный.

Как проводить тестирование? Читайте ребенку вопрос, и отмечайте, верно он ответил, или нет. В конце тестирования посчитайте набранные баллы.

Если у вас хватит терпения, и вы пройдете тест полностью, будут очень интересны ваши отзывы о результате.

Ребенок должен ответить на следующие вопросы:

1. Назови свои фамилию, имя, отчество.
2. Назови фамилию, имя, отчество папы, мамы.
3. Ты девочка или мальчик? Кем ты будешь, когда вырастешь – тетей или дядей?
4. У тебя есть брат, сестра? Кто старше?
5. Сколько тебе лет? А сколько будет через год? Через два года?
6. Сейчас утро или вечер (день или утро)?
7. Когда ты завтракаешь — вечером или утром? Когда ты обедаешь – утром или днем?
8. Что бывает раньше — обед или ужин?
9. Где ты живешь? Назови свой домашний адрес.
10. Кем работает твой папа, твоя мама?
11. Ты любишь рисовать? Какого цвета эта лента ( платье, карандаш)
12. Какое сейчас время года — зима, весна, лето или осень? Почему ты так считаешь?
13. Когда можно кататься на санках — зимой или летом?
14. Почему снег бывает зимой, а не летом?
15. Что делает почтальон, врач, учитель?
16. Зачем в школе нужна парта, звонок?
17. Ты хочешь пойти в школу?
18. Покажи свой правый глаз, левое ухо. Для чего нужны глаза, уши?
19. Каких животных ты знаешь?
20. Каких птиц ты знаешь?
21. Кто больше — корова или коза? Птица или пчела? У кого больше лап: у петуха или у собаки?
22. Что больше: 8 или 5; 7 или 3? Посчитай от трех до шести, от девяти до двух.
23. Что нужно сделать, если нечаянно сломаешь чужую вещь?

Оценка ответов

За правильный ответ на все под вопросы одного пункта ребенок получает 1 балл (за исключением контрольных). На правильные, но неполные ответы на подвопросы ребенок получает 0,5 балла. Например, правильные ответы: “ Папа работает инженером”, “У собаки лап больше, чем у петуха”; неполные ответы: “Мама Таня”, “Папа работает на работе”.

К контрольным заданиям относятся вопросы 5, 8, 15,22. Они оцениваются так:

№5 — ребенок может вычислить, сколько ему лет — 1 балл, называет год с учетом месяцев — 3 балла.

№8 — за полный домашний адрес с названием города — 2 балла, неполный — 1 балл.

№ 15 — за каждое правильно указанное применение школьной атрибутики — 1 балл.

№ 22 — за правильный ответ — 2 балла.

№ 16 оценивается совместно с №15 и № 22. Если в № 15 ребенок набрал 3 балла, и в №16 — положительный ответ, то считается, что у него положительная мотивация к обучению в школе.

Оценка результатов: ребенок получил 24-29 баллов, он считается школьно-зрелым,
20-24 — средне-зрелым, 15-20 — низкий уровень психосоциальной зрелости.


Тесты и упражнения для будущих первоклассников.

Упражнение на развитие произвольного внимания.

Ребенку дают лист бумаги, цветные карандаши и просят нарисовать в ряд 10 треугольников. Когда эта работа будет завершена, ребенка предупреждают о необходимости быть внимательным, так как инструкция произносится только один раз. "Будь внимательным, заштрихуй красным карандашом третий, седьмой и девятый треугольники" Если ребенок переспрашивает, ответить - пусть делает так, как понял. Если ребенок справился с первым заданием, можно продолжить работу, постепенно усложняя задания.

Упражнение на развитие наблюдательности.

Предложите ребенку игру: "Внимательно осмотри комнату и найди предметы, в которых есть круг, окружность". Ребенок называет предметы - часы, основание карандаша, выключатель, ваза, столик: Можно провести эту игру в соревновательной форме для группы детей, придумать аналогичные задания.

Игра на развитие памяти.

В эту игру можно играть с ребенком , например, во время длительных поездок. Взрослый начинает эту игру и говорит: "Я положил в мешок яблоки". Следующий игрок повторяет сказанное и добавляет что-нибудь еще: "Я положил в мешок яблоки и бананы". Третий игрок повторяет всю фразу и добавляет что-нибудь от себя. Можно просто добавлять по одному слову, а можно подбирать слова по алфавиту.

Игра для тренировки мышления и сообразительности "Как это можно использовать?"

Предложите ребенку игру - найти как можно больше вариантов использования какого либо предмета. Например, Вы называете слово "карандаш", а ребенок придумывает, как его можно использовать - писать, рисовать, использовать как палочку, указку, градусник для куклы, удочку и т.д.

Одной из наиболее доступных и распространенных методик тестирования готовности ребенка к обучению в школе является тест Керна-Йирасека.
Он состоит из трех заданий:
- нарисовать фигуру человека;
- скопировать небольшую фразу;
- скопировать 10 точек, расположенных одна под другой на равном расстоянии по вертикали и горизонтали.
Подготовьте чистый лист бумаги, карандаш, две карточки с заданиями. На одной из них черным фломастером (не очень толстым) нужно написать фразу "Он ел суп", вертикальный размер букв - 1 см, а заглавной - 1,5 см. На второй карточке нужно изобразить 10 точек, расстояние между точками по вертикали и горизонтали - 1 см, диаметр точек - 2 мм. При выполнении первого задания говорите ребенку: "Нарисуй здесь (на чистом листе) какого-нибудь мужчину, дядю как умеешь". Дети часто задают много дополнительных вопросов, на них лучше ответить: "Рисуй как умеешь". Можно подбодрить ребенка, если он не уверен.

После того как ребенок закончит рисовать, нужно перевернуть лист и дать следующее задание: "На этой карточке что-то написано, ты еще не умеешь писать письменными буквами, поэтому постарайся срисовать как можно точнее в верхней части листа" (карточку с заданием нужно положить перед ребенком). Затем предложите в нижней части листа нарисовать точки.

Каждое задание оценивается по пятибалльной шкале, причем 1 - лучшая оценка, а 5 - худшая.
Критерии оценки изображения человека: 1 балл ставится тогда, когда у фигуры есть голова, шея, туловище, руки и ноги, на голове - волосы, на лице - глаза, нос, рот, имеются признаки одежды, а 5 баллов - когда на рисунке "нечто" головоногое.
При оценке фразы 1 балл ставится, когда фраза скопирована достаточно точно, 2 балла -- предложение можно прочитать, 3 балла - можно прочитать хотя

 
Перший раз - у перший клас!

З приходом до школи дитині відкривається спочатку лише зовнішній, формальний бік шкільного життя. Тому першокласник старається поводитися як школяр, сидіти рівно, піднімати руку, вставати при відповіді. Але будь-яке завдання є вплетеним у ситуацію спілкування з учителем. Дитина бачить в ньому головну дійову особу, часом не помічаючи самого навчального предмета

  Дитина має бачити в учителі не просто людину, котру поважають, «офіційного» дорослого, а носія навчального змісту. Інакше дитина замість мети - розв'язання задачки - намагатиметься вгадати, чого хоче вчитель, щоб догодити йому. Поведінка дитини в школі має визначатися логікою шкільного предмета та шкільного життя. Виділення предмета навчання і відокремлення його від дорослого (учителя) є центральним моментом вміння учитися. Без цього вміння дитина не зможе стати учнем у повному сенсі.

  Батькам бажано бути в тісній взаємодії з учителем. В інтересах дитини і ваших - підтримувати його авторитет. Не слід обговорювати вчителя, якісь помічені вами хиби при дитині. Якщо якісь речі насторожують чи не влаштовують вас, підійдіть до вчителя і наодинці поспілкуйтеся, шукаючи шляхів порозуміння, а не конфронтації. Адже спільно з ним доведеться шукати шляхи ефективної допомоги і підтримки вашої дитини.

  Помиляються батьки, коли думають, що допомагають дітям, пропонуючи готові відповіді, даючи переписати чи вирішуючи задачі. Вашою метою є зрозуміти, що саме заважає дитині самостійно вирішити завдання. Можливо, обстановка, втома, перезбудження (треба заспокоїтися, почитати книгу, відпочити) або брак інформації (пошукати її разом), може, нерозуміння суті самого завдання. А для цього перш за все слід спокійно вислухати, обговорити, зрозуміти хід думок дитини, підвести до самостійного знаходження вірного рішення.

  Допомагати дитині, підтримуючи емоційно (пригорнути, обійняти, погладити по голові), виражаючи впевненість, що з важкими завданнями вона впорається.

  Помічати найменший успіх, підкреслювати навіть невелике досягнення, похвалити дитину, порадіти з нею і за неї.

  Не порівнювати дитину з однокласниками, не дорікати, не залякувати і не критикувати дитину, особливо в присутності інших. Розцінювати промахи як тимчасові й такі, що завжди супроводжують людину в оволодінні чимось новим в житті. Націлювати на подолання перешкод і заохочувати.

  Найважче дитині оволодівати письмом. Якщо до зошитів для першокласника включені завдання на штриховку - поставтесь із усією серйозністю. Це найкращий тренінг для руки, що готується до письма. Важлива не кількість літер чи рядків, а різноманітні вправи для кисті та пальчиків дитини. Це може бути і точковий масаж, і збирання камінців та каштанів, і побутова праця, пов'язана з дрібними рухами, - різати ножицями, вибирати крупу, збирати сипучі продукти, місити тісто, ліпити вареники тощо.

  Не слід зловживати самим процесом писання, примушувати писати на чернетці й переписувати по кілька разів. Головне - не бачити трагедії і не звинувачувати дитину за «погане» письмо. Найбільше допоможе терплячість батьків, готовність разом пройти нелегкий шлях початку нового шкільного життя. «Давай зробимо зарядку для пальчиків, а потім спробуємо написати цю літеру. От побачиш, у нас все вийде».

  Ваша власна зацікавленість процесом пізнання нового стане хорошим орієнтиром для дитини. «У вас такі яскраві малюнки в підручниках, веселі зошити й цікаві завдання! Коли я вчилася, такого не було, можеш мені показати, як треба виконувати це завдання?» Ви справді багато відкриттів зробите і для себе особисто, і ця спільна радість відкриття нового так об'єднає! Тоді й діти не будуть пасивними в школі, механічно повторюючи відповіді інших учнів, вибираючи завдання, аби попростіше, а виявлятимуть інтерес до запитань вчителя і бажання знайти відповідь.

  Початок шкільного навчання не означає, що іграшки та ігри - це вчорашній день. Дитина має продовжувати бавитися зі своїми улюбленцями, будувати замки з піску. Саме поступове входження у нові заняття відсуне на другий план дитячу гру. Недопустимо засуджувати чи сміятися над тим, що першокласник не розлучається з іграшками. Дуже важливим є розуміння батьками того, що в такий непростий період улюблена лялечка чи ведмедик дуже допомагають дитині пережити нові події, осмислити враження, впоратися з емоціями.

 
В школу приймаються учні 1-9 класів на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють.
В 1 клас приймаються діти з 6 років.

 

 

 Десять відповідей на питання батьків п'ятирічних дітей  (за матеріалами сайту Міністерства освіти і науки молоді та спорту України)

1. Примусово ніхто не буде готувати дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання.

Ст. 8 Закону України "Про дошкільну освіту" передбачено, що сім'я зобов'язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечувати дошкільну освіту в сім'ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Батьки повинні бути поінформовані про можливі шляхи залучення дітей до здобуття дошкільної освіти. Водночас місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні створити для цього необхідні умови.

Отже, дві сторони однієї дуже важливої справи: перша - відповідальність, впевненість і бажання батьків; друга - відповідальність держави за створення доступності і безоплатності дошкільної освіти.

2. Обов'язкова дошкільна освіта для дітей старшого дошкільного віку є необхідністю.

Питання щодо обов'язковості здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти назрівало уже давно, тому що всі (в першу чергу батьки) розуміли, що це є необхідністю. Адже це, насамперед, переваги для дитини. Подивимося на це з різних позицій: "дитина і колектив" (вміння узгоджувати свої інтереси з іншими, виховання почуття дружби, взаємодопомоги, підтримки); "дитина і соціум" (вміння спілкуватися з іншими людьми, знаходити правильне рішення і вихід з різних життєвих обставин, бажання для подальшого навчання в школі); "розвиток дитини" (здійснює педагог, який володіє необхідними знаннями та може забезпечувати повноцінний комплексний розвиток дитини з урахуванням її індивідуального розвитку); "дитина і майбутнє шкільне навчання" (забезпечення рівних стартових умов для всіх дітей, фізична, психічна, моральна, мотиваційна, вольова, інтелектуальна готовність тощо). І мабуть тому й відсоток охоплення дітей старшого дошкільного віку дошкільною освітою щорічно зростав і натепер становить 93,5%.

У прийнятті такого рішення є переваги і для батьків, тому що вони будуть впевнені, що їх діти отримають повноцінний розвиток, і що для цього буде створено необхідні умови та запропоновано різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

Окрім того, практика інших країн свідчить про позитивний досвід такої роботи.

3. Ніяких спеціальних програм, а тим більше підручників, про які часто згадується у засобах масової інформації, для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку не потрібно.

Освітній процес для дітей старшого дошкільного віку організовується відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти, як державного освітнього стандарту та програмових вимог.

Дошкільна освіта у межах Базового компонента здійснюється за Державною базовою програмою, яка є основною.

Дошкільні навчальні заклади можуть користуватися й додатковими програмами, вимоги до яких визначено листом МОН від 27.05.2010 р. N 1/9-369 "Щодо порядку розроблення програм для дошкільних навчальних закладів".

Перелік програм та видань, рекомендованих для використання в роботі у дошкільних навчальних закладах, щороку затверджується Міністерством освіти і науки України та публікується у фахових виданнях.

У роботі з дітьми дошкільного віку також можуть використовуватися програми (додаткові та експериментальні), що схвалені для використання певного регіону науково-методичними радами обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Діючі програми передбачають завдання з різних видів роботи з дітьми, у тому числі пізнавальний, мовленнєвий, логіко-математичний, художньо-естетичний, фізичний та соціальний розвиток дітей.

4. Обов'язковість дошкільної освіти для дітей п'ятирічного віку не означає заміну дошкільної освіти на шкільне навчання, діти не повинні сісти за парти, як першокласники у школі, навчатися писати, читати тощо.

Провідною діяльністю у житті дитини дошкільного віку залишається гра, за допомогою якої необхідно формувати у дітей передумови навчальної діяльності (дотримання правил, вміння стримувати власні бажання, якщо вони суперечать правилам гри, навчання поводитися в колективі тощо).

Організація занять (групових, підгрупових, індивідуальних) не будуть дублювати шкільні уроки за формами проведення, змістом завдань, методами та прийомами навчання, способами організації дітей, не будуть підпорядковані тільки логіці майбутніх навчальних шкільних дисциплін. Одним із основних завдань педагогічних колективів, які працюють з дітьми дошкільного віку, буде створення розвивального середовища для дітей, що передбачає зміщення акцентів з проблеми його дидактичного забезпечення на створення сприятливого простору для розгортання дітьми активної, творчої поведінки у специфічних для віку видах діяльності (ігровій, пізнавальній, продуктивній, самостійній художній діяльності, спілкуванні з дорослими і однолітками тощо) і відповідно організація роботи з дітьми у ньому.

5. Дітей старшого дошкільного віку будуть приймати до дошкільного навчального закладу протягом календарного року.

Відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. N 305 прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року. І тому це не означає, що дітям старшого дошкільного віку необхідно відвідувати дитячий садок саме з 1 вересня. Батьки повинні вибрати і форму залучення дитини до дошкільної освіти і час, коли віддавати до дитячого садка, враховуючи при цьому різні чинники, у тому числі й стан здоров'я дитини.

6. Обов'язковість дошкільної освіти не означає, що діти повинні перебувати у дошкільному навчальному закладі кожного дня та протягом дня.

Законом України "Про дошкільну освіту" (ст.11) за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільному навчальному закладі може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого перебування дітей, у тому числі і короткотривалого (на сьогодні в Україні функціонує більше 1 тис. груп короткотривалого перебування).

7. Батьки мають право вибирати різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

Оптимальний варіант, звичайно, дитячий садок. У разі його відсутності відкриваються групи для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку на базі навчальних закладів або інших приміщень, буде здійснюватися соціально-педагогічний патронат, а також діти можуть отримувати дошкільну освіту за допомогою фізичних осіб, які мають відповідну вищу педагогічну освіту та ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти.

8. Ніяких документів про отримання дітьми дошкільної освіти не передбачається.

Положенням про дошкільний навчальний заклад передбачено перелік документів, що необхідні при прийомі дитини до дошкільного навчального закладу (заява батьків або осіб, які їх замінюють, медична довідка про стан здоров'я дитини, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтво про народження).

Прийом дітей до першого класу здійснюється відповідно до наказу міністерства від 07.04.2005р. N 204 "Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів", яким передбачено, що для зарахування дитини до першого класу батьками або особами, які їх замінюють, подається на ім'я директора загальноосвітнього навчального закладу копія свідоцтва про народження дитини та медична довідка встановленого зразка.

9. Роботу з дітьми старшого дошкільного віку будуть проводити педагогічні працівники, які мають відповідну педагогічну освіту.

У дошкільних навчальних закладах з дітьми старшого дошкільного віку працюють безпосередньо вихователі. Також - музичні керівники, інструктори з фізкультури, практичні психологи.

До роботи з дітьми, які не відвідують дитячі садки, будуть залучатися ще й соціальні педагоги, вчителі шкіл, які обов'язково будуть обізнані із специфікою організації роботи з дітьми.

10. Дії міністерства.

Спільно з Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти, Національною Академією педагогічних наук України міністерством буде розроблено орієнтир для педагогів та батьків щодо змістового наповнення роботи та очікуваних досягнень в розвитку дітей старшого дошкільного віку, а також методичні рекомендації з питань наступності в роботі дошкільних навчальних закладів та початкової школи.

Інформуємо також, що з метою широкого обговорення питань дошкільної освіти п'ятого листопада цього року буде проведено І Всеукраїнський з'їзд педагогічних працівників дошкільної освіти

 


1
2