Це Положення визначає порядок проведення щорічного конкурсу на кращу організацію проведення Тижня права в закладах освіти Дніпропетровської області (далі - Конкурс).
Засновниками конкурсу є Головне управління освіти та науки
Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Головне управління
юстиції у Дніпропетровській області (далі - співзасновники).
Конкурс проводиться співзасновниками на засадах відкритості,
прозорості й гласності.
Конкурс проводиться один раз на рік.
Головною метою Конкурсу є поширення правових знань серед
населення області, підвищення рівня правової культури дітей та молоді,
привернення уваги громадськості до правового виховання, всебічного
розвитку особистості юних громадян, надання їм підтримки в розвитку
творчого потенціалу та самореалізації, створення в Україні сприятливого
середовища для соціалізації творчої особистості та розвитку її правової
культури.
Завданнями конкурсу є:

розроблення дієвого механізму правової пропаганди серед освіченої молоді, педагогічних і науково-педагогічних працівників, які проводять роботу з нею;

формування системи освіченої молоді в питаннях правової освіти;
підвищення соціально статусу освіченої в правовому полі молоді та
її вихователів.

1.7. Учасниками конкурсу можуть бути загальноосвітні та професійно-технічні навчальні заклади.

II. ПІДГОТОВКА ТА ОГОЛОШЕННЯ КОНКУРСУ

Організація та проведення Конкурсу здійснюється відповідно до
вимог цього Положення.
Конкурс оголошується спільним наказом співзасновників, який
містить інформацію про його проведення.

Інформація про оголошення Конкурсу, терміни його проведення, терміни початку та закінчення подання конкурсних матеріалів, почтова та електронна адреси на які необхідно надсилати матеріали для участі у другому етапі конкурсу, номери контактних телефонів і факсів відповідальних посадових осіб оприлюднюються у друкованих засобах масової інформації співзасновників та розміщується на їх веб-сайтах.

Управління, відділи освіти на місцях доводять інформацію щодо проведення конкурсу до навчальних закладів, які розташовані на території їх діяльності.

2.3. Конкурс проводиться у два етапи:

перший - навчальні заклади згідно підпорядкування проводять Тиждень права та надсилають матеріали конкурсу до територіальних управлінь, відділів освіти.

За наданими матеріалами конкурсні комісії визначають переможців
І етапу конкурсу та надсилають матеріали переможців (1-2 найкращі розробки) оформлені державною мовою в друкованому вигляді на адресу головного управління освіти та науки Дніпропетровської ОДА та в електронному вигляді на його електронну адресу (з позначкою – конкурс «Тиждень права»), а також обов'язково поданий в електронному варіанті на СD диску в розширенні «dос».

другий - визначення переможців конкурсу та організація їх нагородження.

2.4. Для проведення першого етапу конкурсу територіальні управління
юстиції та територіальні управління, відділи освіти створюють та затверджують склад конкурсних комісій.

III. УМОВИ УЧАСТІ В КОНКУРСІ ТА ВИМОГИ ДО РОБІТ

3.1. На конкурс подаються матеріали проведення Тижня права в загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах.

3.2. Матеріали конкурсу повинні містити: сценарій проведення Тижня права, підтверджуючі матеріали його проведення (сценарії проведення правоосвітніх заходів, зразки анкет, фото тощо) та висновок щодо отриманих результатів проведення Тижня права в навчальному закладі.

3.3. В рамках Тижня права обов'язково повинні бути проведенні:

написання диктанту на тему: «Всесвітня декларація прав дитини» для учнів 5-9 класів загальноосвітніх закладів освіти;
конкурси чи турніри «Знавці права»;
«День учителя права»;
зустрічі з представниками правознавчих професій.

3.4. В матеріалах повинно бути зазначено відомості про навчальний заклад (найменування навчального закладу, юридична адреса), відомості про викладача (-чів), що розробив сценарій (брали участь у розробці сценарію) проведення Тижня права (ПІБ, категорія, назва дисципліни, яку викладає чи посада, яку займає);

3.5. Матеріали конкурсу оформляються державною мовою.

IV. ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ КОНКУРСУ

4.1. Щороку для здійснення оцінки, обговорення виконаних під час
Конкурсу робіт, підведення підсумків і прийняття рішення про визначення
переможців створюється обласна конкурсна комісія, склад якої затверджується спільним наказом співзасновників.

До складу конкурсної комісії включаються представники співзасновників, територіальних органів центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій (за згодою).

В обговоренні представлених на конкурс матеріалів та голосуванні
беруть участь усі члени конкурсної комісії.
Оцінка матеріалів конкурсу членами обласної конкурсної комісії
здійснюється за п'ятибальною шкалою від 1,0 до 5,0 балів (1,0; 1,5; 2,0; 2,5; 3,0; 3,5; 4,0; 4,5; 5,0).
При оцінці матеріалів конкурсу враховується відповідність таким критеріям:

актуальність проведених правоосвітніх заходів, їх новизна;
додержання зазначеної тематики, доступність викладання матеріалу;
креативний підхід до організації проведення Тижня та масштабність
його проведення;
використання при проведенні правоосвітніх заходів тематичних фото,
відео матеріалів і інших наочних матеріалів;

-досягнення поставлених завдань, сприйняття проведених правоосвітніх заходів аудиторією, результати проведення Тижня права;

- стилістичний виклад та естетичний вигляд.

4.5. Переможцями конкурсу визнаються учасники конкурсу, чиї

матеріали набрали найбільшу кількість балів.

4.6. Рішення обласної конкурсної комісії про визначення і нагородження переможців конкурсу оформляється протоколом, який підписується усіма членами обласної конкурсної комісії, і є підставою для
видання спільного наказу співзасновників конкурсу.

4.7. Інформація про переможців конкурсу розміщується в друкованих
засобах масової інформації та на офіційних сайтах співзасновників.

V. НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ ТА ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРСУ

5.1.Переможці конкурсу нагороджуються грамотами від співзасновників та іншими цінними подарунками.

Фінансування підготовки і проведення конкурсу здійснюються за
рахунок коштів обласного бюджету.
Конкурс може фінансуватися також за рахунок інших джерел, не
заборонених законодавством.

Заступник начальника Головного управління юстиції у Дніпропетровській області

Заступник начальника управління загальної середньої освіти - начальник відділу середньої освіти головного управління освіти та науки Дніпропетровської облдержадміністрації

Бутківський

Віктор Володимирович

Заступник начальника Цивільного захисту Дніпропетровської області -

Начальник Головного територіального управління генерал-лейтенант служби цивільного захисту

ДОРОГІ МАМИ І ТАТА, БАБУСІ Й ДІДУСІ!

Забезпечення безпеки сім'ї, а особливо дітей, має дуже важливе значення. Саме через щоденне спілкування зі своїми дітьми ви дізнаєтеся про проблеми і питання, які їх хвилюють і, вирішуючи з ними ці проблеми, допомагаєте їм навчитися правильно поводитися в тій чи іншій ситуації. Тому перше правило: як можна частіше розмовляйте з дітьми, допомагайте вирішувати їх, нехай навіть дріб'язкові, на вашу думку, проблеми.

Спостерігаючи за грою дитини, ми дивимося на себе збоку. А значить, нам самим потрібно бути обережними і уважними, знаючи, що нашу дію дитина може відтворити з точністю до найдрібніших деталей. Тому, скільки б разів ви не повторювали, що постійно необхідно дотримуватись правил безпеки, дитина ніколи їх не виконає, якщо ви самі не будете чітко їх виконувати.

Тому, правило друге: якщо хочете навчити дитину правилам безпеки, перш за все, самі виконуйте їх, а найкращий спосіб - власний приклад.

ОСНОВНИМИ ПРАВИЛАМИ,

якщо дитина залишається сама вдома, мають бути:

1.На видному місці напишіть телефони, по яких вона може швидко зв'язатися (ваша робота, мобільний, служба порятунку "101", міліція "102", швидка допомога "103", сусіди).

2.Постійно повторюйте правила безпеки, влаштовуйте маленькі іспити, розбирайте помилки.

3.Самі неухильно виконуйте правила безпеки. Будьте прикладом.

4.Приберіть всі предмети, якими вона може поранитися.

5.Перевірте, чи не залишили ви включеною воду або газ, чи вимкнули електронагрівальні прилади.

6.Не залишайте на видних місцях пігулки та інші ліки.

7.Вирушаючи з будинку, прибирайте ріжучі предмети та сірники, запальнички.

8.Навчіть правильно поводитися з телевізором, комп'ютером та електрочайником.

9.Поясніть, що лазити в електричні розетки заборонено, а тим більше - засовувати в них сторонні предмети.

Бажаємо вам щастя батьківства, пишатися успіхами своїх дітей, а головне - завжди бачити їх здоровими й усміхненими. А вашим дітям побажаємо міцного здоров'я, успіхів, радісного, змістовного та безпечного відпочинку під час літніх канікул.

ЗВЕРНЕННЯ

керівництва Головного територіального управління МНС у Дніпропетровській області до жителів Дніпропетровщини щодо заходів безпеки на водних об’єктах

У 2012 році на водоймах Дніпропетровської області загинуло 113 осіб, у тому числі 11 дітей. На весняно-літній купальний сезон (з травня по вересень) припало 94 нещасних випадків на воді (або 74% від їх загальної кількості). Головними обставинами трагедій було купання у невідомих та необладнаних для цього місцях, перебуванням відпочивальників чи рибалок у нетверезому стані, діти гинули переважно через відсутність нагляду з боку дорослих, влаштовуючи небезпечні ігри на воді.

Як уникнути подібних нещасть? Основною причиною загибелі людей на воді є страх. У більшості випадків тонуть люди, що добре вміють плавати і самовпевнено запливають далеко від берега. Там вони можуть потрапити у потік холодної води, коли починає зводити ноги і хапає корч. У цій ситуації головне – не злякатися. Треба зануритися у воду і сильно потягти на себе ступню за великий палець.

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є правильний вибір і обладнання місць для купання; навчання дорослих та дітей плаванню, суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах, постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.

Відпочинок на воді допускається тільки у спеціально відведених місцевими органами влади та обладнаних для цього місцях. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при температурі води не менше +18, повітря не нижче +24.

Не лізьте у воду в незнайомому для вас місці, уникайте води зі швидкою течією, не заходьте у воду напідпитку, ніколи не плавайте наодинці, особливо якщо не впевнені у своїх силах. Купаючись на «дикому» пляжі чи у незнайомому місці, не пірнайте з берега, гірки, дерева. У воду слід входити неспішно, обережно пробуючи дно ногою; купатися краще там, де є рятувальні служби. Особливо слідкуйте за дітьми - їхня поведінка у воді не передбачувана. До плавок потрібно прикріпляти шпильку, якщо далеко від берега судома зведе руку чи ногу, укол шпилькою допоможе відновити еластичність м’язів. Утримуйтеся від далеких запливів, бо переохолодження – головна причина трагічних випадків.

На рівнинних річках є багато ям і вирів. Вони підступно зустрічаються біля піщаних кіс, під берегом, де особливо полюбляють купатися діти. Гірські ріки мають стрімку течію, що може збити з ніг. Дно і береги таких річок кам’янисті, тому можна отримати важкі травми при падінні. Можна і впасти на мокрому та слизькому камені, коли тільки входиш у воду.

На морі треба завжди зважати на хвилі, які можуть перевернути людину при вході у воду. Не намагайтеся плисти проти хвилі. Варто бути обережними біля водорізів. Не пірнайте з них, бо можна впасти – вони дуже слизькі від водоростей. Не запливайте за буйки! Великою бідою може обернутися пірнання на мілководді або в незнайомих місцях. У таких випадках можливі травми шийного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку.

Якщо під час прогулянки човном ваш плавзасіб перевернувся, головне - не розгубитися, човен ще певний час тримається на воді, отже, треба зберігати спокій і до прибуття рятувальників триматися за нього, намагаючись штовхати до берега. Потрапивши під пліт або вітрило човна, що перекинувся, в жодному разі не можна заплющувати очі. Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє, підтримувати його на плаву. Рятувати треба спочатку одного потопаючого, а потім іншого, допомогти вплав одночасно кільком людям неможливо. Під час катання дітей необхідна присутність дорослого в кожному човні. Він мусить уміти керувати судном, добре плавати, знати прийоми надання невідкладної допомоги постраждалим на воді.

Дотримуйтесь цих нескладних правил – і будете у безпеці!

Інформація щодо дотримання населенням правил пожежної безпеки

Відділ цивільного захисту у місті Новомосковськ та Новомосковському районі Головного територіального управління МНС у Дніпропетровській області стривожений різким зростанням кількості пожеж, яке спостерігається останнім часом.

Літо для працівників 31-ї державної пожежно-рятувальної частини міста Новомосковська видається гарячим не тільки через небачену спеку, а й з огляду на низку складних надзвичайних ситуацій, що неодноразово порушувало нормальні умови життєдіяльності населення.

Так, протягом червня рятівники 31-ї державної пожежно-рятувальної частини міста Новомосковська, 48-ї професійної пожежної частини міста Перещепине та місцевої пожежної команди селища Меліоративне виїжджали за сигналом тривоги на гасіння пожеж 43 рази (18 пожеж в місті Новомосковську та 25 в Новомосковському районі): 12 на гасіння сухої трави; 2 – гасіння сміття, 11 – гасіння пожеж в приватному житловому секторі.

Протягом липня пожежники виїздили за сигналом тривоги на гасіння пожеж 64 рази ( 22 пожежі в місті Новомосковську та 42 в Новомосковському районі). З них по Новомосковському району на гасіння сухої трави 28 раз, гасіння сміття – 2, гасіння пожеж в приватному секторі – 9, гасіння лісової підстилки -3.

Протягом серпня (станом на 14.08.12 року) виїздили за сигналом тривоги на гасіння пожеж 33 рази (8 пожеж в місті Новомосковську та 25 в Новомосковському районі). З них по Новомосковському району на гасіння сухої трави 17 раз, гасіння пожеж в приватному житловому секторі – 8.

Шановні громадяни, будьте обережні з вогнем, не спалюйте сміття упритул до житлових і господарчих будівель, вогонь може роздмухати вітром – і горіння стане неконтрольованим.

Дбайте про безпеку дітей. Діти не завжди відчувають небезпеку, а тому часто стають жертвами незнання елементарних правил безпечної поведінки – першопричини сумних та трагічних наслідків.

Бережіть своє майно, житло, а особливо власне життя і життя своїх близьких.

Новомосковська районна державна адміністрація

Відділ освіти

51200, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 10, тел. 7 – 58 – 91

№ 1204 від 16.08.12

Шановні керівники навчальних закладів!

З метою попередження виникнення пожеж, загибелі і травмування людей на них, надсилаємо Вам текст «інформації» щодо дотримання населенням правил пожежної безпеки (додаток 1) для ознайомлення й подальшого використання у профілактичній роботі з населенням, проведення належної роз’яснювальної та навчально-виховної роботи серед населення.

Начальник райво Данілін В.А.

Підг. Савченко О.М.

Бережіть своє майно, житло, а особливо власне життя і життя своїх близьких.

Відділ освіти

Новомосковської районної державної адміністрації

НАКАЗ

______23.08.12_________ м.Новомосковськ №___217-з____

Про проведення першого уроку в

2012-2013 н.р.« Дніпропетровщина-

моя рідна земля»

На виконання наказу МОН від 25.05.2012 р. № 630 « Про підготовку до початку 2012/2013 навчального року», наказу ГУОН від 20.08.2012р. № 657/0/212-12 « Про проведення першого уроку в 2012-2013 н.р.« Дніпропетровщина - моя рідна земля «,

НАКАЗУЮ :

Директорам навчальних закладів:

Забезпечити проведення першого уроку 03 вересня 2012 року

« Дніпропетровщина-моя рідна земля»

З рекомендаціями щодо проведення першого уроку ознайомитися на сайтах

ГУОН та ДОІППО.

2.Контроль за виконанням даного наказу покласти на методиста райво Приходько О.І.

Начальник райво : В.А. Данілін

Підг: Приходько О.І.

Гриби - це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах.

Основні причини отруєнь:

вживання отруйних грибів;

неправильне приготування умовно їстівних грибів;

вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;

вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Щоб запобігти отруєння грибами:

купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків.

збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні.

Не збирайте гриби:

поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно-небезпечних зонах;

невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, у основі якої є потовщення "бульба", оточене оболонкою;

з ушкодженою ніжкою, старих, в'ялих, червивих або ослизлих;

не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маскуються під них;

Не куштуйте сирі гриби на смак.

Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні -викидайте. Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.

Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.

Гриби (зеленушка, синяк-дубовик, та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає бурхливе отруєння.

Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) - з'являються через 1-4 години після вживання грибів, в залежності від виду гриба, віку та стану здоров'я потерпілого, кількості з'їдених грибів.

Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

Перша допомога при отруєнні грибами:

Викличте "Швидку медичну допомогу".

Одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5-6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; натисніть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; прийміть активоване вугілля (4-5 пігулок)

Після надання первинної допомоги: дайте випити потерпілому міцний чай, каву, або злегка підсолену воду, відновіть тим самим водно-сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілого грілки для полегшення його стану.

З'ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, проведіть профілактичні заходи.

Забороняється:

Вживати будь-які ліки та їжу, алкогольні напої, молоко, - це може прискорити всмоктування токсинів. Займатися будь-якими іншими видами самолікування.

Всеукраїнська громадська організація

«Жіночий консорціум України»

Насильство в школі:

Аналіз проблеми та допомога, якої потребують

діти та вчителі у її розв’язанні

Аналіз

підготовлено

Всеукраїнською

громадською

організацією

«Жіночий

консорціум

України» спільно з Вінницькою громадською організацією «Пані Всесвіт», Кіровоградською

дитячою екологічною громадською організацією «Флора», Коаліцією молодіжних громадських

організацій «Молода Черкащина» в рамках проекту «Попередження насильства в школі», який

здійснюється за фінансової та експертної підтримки Шведської громадської організації «Save

the Children Sweden» в чотирьох областях України: Вінницькій, Кіровоградській, Київській та

Черкаській.

Проект впроваджується в партнерстві з Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти

Міністерства освіти і науки України.

Рецензенти:

Жорнова О.І., доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки Київського

національного університету імені Тараса Шевченка;

Заболотна В.О., кандидат філософських наук, доцент кафедри загальної та організаційної

психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Шендеровський К.С., магістр соціального адміністрування та соціальної роботи

Манчестерського університету, Заслужений працівник народної освіти України, викладач

кафедри психології розвитку Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Авторський колектив: Дубровська Є., Ясеновська М., Алєксєєнко М.

Координатор програми: Грачова О.

Редактор: Небесна Т.

Жіночий консорціум України висловлює подяку всім, хто сприяв збиранню та узагальненню цієї

інформації: працівникам Інституту інноваційних технологій та змісту освіти Міністерства

освіти і науки України, зокрема Зінченко С.В., заступнику директора інституту,

управлінням з питань освіти у Вінницькій, Кіровоградській, Київській та Черкаській областях,

адміністраціям шкіл, колегам, які сприяли зведенню інформації – Оксані Москаленко і

Марії Дендебері, а особливо вчителям та дітям, які відверто відповіли на поставлені нами

запитання.

ЗМІСТ

Резюме ........................................................................................................................... 4

Обґрунтування проблеми .................................................................................. 4

Мета і завдання аналізу ...................................................................................... 4

Методологія дослідження . ................................................................................ 4

1. Визначення насильства ....................................................................................... 6

Висновки .................................................................................................................. 9

2. Найпоширеніші форми насильства ............................................................. 10

Висновки ................................................................................................................ 16

3. Допомога, що надається, та ставлення до потерпілих

і насильників ........................................................................................................ 17

Висновки ................................................................................................................ 28

4. Допомога, якої потребують вчителі та діти для розв’язання

проблеми ............................................................................................................... 29

Висновки ................................................................................................................ 31

Рекомендації ............................................................................................................. 33

Резюме аналіза

Обґрунтування проблеми

Проблема насильства над дітьми залишається актуальною для України, незва-

жаючи на те, що на законодавчому рівні будь-які прояви насильства по відношенню

до дитини, зокрема фізичне покарання, заборонені. Держава визнає, що насильство

над дітьми трапляється в різних сферах життя – вдома, при контакті з представни-

ками правоохоронних органів, у закладах опіки, в навчальних закладах.

Насильство може чинитися як дорослими щодо дітей, так і самими дітьми

відносно одне одного. Свідченнями поширеності останнього стали численні пуб-

лікації та репортажі на національному телебаченні, присвяченні насильству між

дітьми в школі.

Оскільки діти проводять багато часу саме в навчальних закладах, то школи

мають відігравати одну з ключових ролей у справі захисту дітей від насильства.

Сучасні заклади освіти й виховання при всіх їх проблемах, труднощах, недоліках

зберігають статус одного з основних інститутів соціалізації особистості, її станов-

лення і розвитку. Відповідно дорослі, які здійснюють контроль за навчальними

закладами і які працюють у них, зобов’язані забезпечити умови, які б сприяли ут-

вердженню людської гідності дитини та її розвитку.

Попри широке публічне висвітлення цієї проблеми, варто зауважити, що

вона залишається недостатньо вивченою, зокрема, не до кінця з’ясовано причини

такого насильства, його види, наслідки та те, яка допомога надається потерпілим

дітям і дітям, котрі таке насильство вчиняють. Також бракує інформації про те,

якої допомоги потребують учителі для більш ефективного реагування на це явище

та його профілактики.

Мета і завдання аналізу

Висвітлення окресленої проблематики і стало предметом цього дослідження.

Метою дослідження було обрано сприяння створенню безпечного середовища в

школах шляхом запровадження нових методів міжособистісного спілкування між

дітьми, вчителями та батьками. Відповідно, перед нами стояли такі завдання:

проаналізувати проблему насильства між дітьми в школі та визначити

ступінь зацікавленості персоналу і дітей у розв’язанні цієї проблеми;

покращити спроможність шкіл та громадських організацій проводити

інформаційно-просвітницьку роботу, спрямовану на запобігання та розв’язання

проблеми насильства в дитячому середовищі;

підвищити обізнаність громади щодо проблеми насильства, зокрема

серед дітей, та її ролі у розв’язанні цієї проблеми.

Методологія дослідження

Дослідженням було охоплено школи чотирьох областей України: Вінницької,

Кіровоградської, Київської та Черкаської. В кожній області було обрано по 5 пілот-

них шкіл, які погодилися взяти участь у спільній роботі з дослідження та розв’язання

проблеми. Варто зауважити, що суттєвих розбіжностей у даних, отриманих від

міських шкіл та шкіл із сільської місцевості, кількість яких була однаковою, поміче-

но не було. Всі виявлені проблеми мають системний характер і майже не залежать

від територіального чинника. Окремі розбіжності можна пов’язати лише з підхода-

ми до організації навчально-виховного процесу в конкретних школах.

Концепція дослідження полягала у з’ясуванні таких основних проблемних питань:

·визначення насильства – опис розуміння феномена насильства, насильства над

дітьми та їх проявів і форм педагогічним складом та учнями, рівень визнання наяв-

ності такої проблеми;

·найбільш поширені форми насильства – аналіз місць, де діти найчастіше зазнають

насильства, виявлення існування насильства у школі, з’ясування частоти випадків на-

сильства щодо дітей у школі, поширеність різних форм та проявів насильства щодо

дітей, наявність дітей-агресорів;

·допомога, що надається; ставлення до потерпілих і насильників – шляхи передачі ін-

формації про випадки насильства, допомога, що надається дітям-агресорам та пост-

раждалим дітям, механізми взаємодії з іншими структурами, превентивна робота на

базі школи, шляхи інформування дітей про насильство як явище та допомогу, яку мож-

на отримати у школі;

·допомога, якої потребують вчителі та діти для розв’язання проблеми – зацікавленість

педагогічного складу та адміністрації шкіл у веденні превентивної роботи та надання

безпосередньої допомоги дітям, організація ефективної взаємодії з іншими залученими

до попередження насильства структурами, необхідність надання додаткової інформа-

ції з проблематики насильства дітям та дорослим у школі.

1. Визначення насильства

Проведене серед педагогічного складу загальноосвітніх шкіл опитування щодо

ставлення до проблеми насильства у школі показало наступне.

Актуальною проблему насильства над дітьми вважають 82 % від загального чис-

ла опитаних. 8 % заперечили актуальність цієї проблеми, 9 % важко визначитися зі

своєю позицією з даного питання.

Знайомство з проблемою насильства продемонстрували й учні. Характерним

показником є зростання кількості дітей, які ствердно відповіли на питання: «Чи знаєш

ти, що таке насильство над людиною?», в міру збільшення віку респондентів. В 9 – 11

років кількість ствердних відповідей склала 76 % у хлопців та 72 % у дівчат, у віці 12

– 14 років цей показник складає 86 % та 85 % відповідно, а в 15 – 16 років – 93 % та

95 % (наведені дані не враховують 14 анкет дітей молодшої вікової категорії, 6 анкет

дітей середньої вікової категорії та 1 анкету старшої вікової категорії, які не надали

відповіді на це запитання). Зростання числа дітей, які знайомі з насильством, свідчить

не так про збільшення проявів насильства в житті дітей, як про усвідомлення ними

даного явища.

Таким чином, 13 % респондентів із числа викладачів, які не вважають, що

проблема насильства над дітьми є актуальною, визнають її актуальність у дитячому

середовищі. Відповідно, можемо зробити висновок, що частина педагогів вважає,

що насильство, яке чинять діти стосовно інших дітей, існує окремо від насильства

в суспільстві, таким чином ніби заперечуючи приналежність дітей до суспільства.

Тобто світ дітей вони сприймають як такий, що існує окремо і перебуває під захистом

дорослого світу. Водночас, всередині дитячого світу проблема насильства є видимою, і

як педагоги вони вже не можуть не помічати її.

Активне висвітлення проблеми насильства, зокрема ЗМІ, дає змогу сформувати у

суспільстві загальний підхід до розв’язання цієї проблеми. Даний факт підтверджує й те,

що переважна більшість опитаних педагогів (84 %) згодні із прийнятим визначенням:

«Насильством є будь-які дії однієї людини по відношенню до іншої, в результаті яких

наноситься шкода фізичному або психічному здоров’ю» (без урахування 6 анкет, в яких

не було дано відповіді на це запитання).

Ідентифікація представлених форм насильства як таких серед респондентів-

педагогів розподілилася наступним чином: переважна більшість опитаних вважають

насильством побиття, приниження та сексуальні домагання – 96,1 %, 84,95 %,

88,6 % відповідно; образи та позбавлення їжі відносять до проявів насильства 67,5 % та

69 % опитаних відповідно; псування чужого майна, ігнорування почуттів і потреб іншої

людини визначають як насильство 47,3 % та 40,1 % відповідно; представлені форми

психологічного насильства, такі як «навішування ярликів», використання прізвиськ,

сварки і порівняння до насильства відносять 51,8 %, 36,7 %, 31 % та 16 % респондентів

відповідно (респонденти мали можливість дати кілька відповідей, відсотки для кожної

категорії розраховувались від загальної кількості учасників опитування).

Такий розподіл свідчить про те, що шкільні вчителі схильні реагувати більше на так

звані тяжкі прояви насильства, тобто на те, що має фізичне або моральне підкріплення

(такі форми як побиття або позбавлення їжі), чи на ті, що важко переживаються самим

педагогом як особистістю (наприклад, приниження та образи). Однак не слід забувати,

що для особистості дитини, яка ще формується, величезне значення мають так звані

«легкі» форми насильства, такі як використання прізвиськ, ігнорування почуттів і потреб

іншої людини, порівняння.

Позиція дітей щодо ідентифікації форм насильства несуттєво відрізняється від

такої у педагогів.

Висновки

Тема насильства не є новою і незнайомою як для дітей, так і для педагогічного

складу шкіл. Для дітей характерна тенденція до все глибшого усвідомлення даної

проблеми в міру дорослішання і застосування знань у цій сфері до себе.

Відкрите обговорення проблеми насильства приводить до формування

аналогічних понять і уявлень відносно піднятої теми як у дорослих, так і у дітей. Цей

факт відіграє велику роль у формуванні профілактичних і реабілітаційних програм,

оскільки дає змогу їх учасникам говорити якщо не однією, то принаймні дуже схожими

мовами.

Через труднощі у визначенні шкоди, яка є наслідком психологічних, а тим

більше економічних видів насильства, ці види і форми їх прояву не чітко окреслені у

свідомості як дітей, так і дорослих.

2. Найпоширеніші форми насильства

На питання «Чи зазнають діти, з якими Ви працюєте, насильства?» позитивно

відповів 41 % опитаних педагогів. Заперечують даний факт 26 %. 33 % респондентів не

визначилися з відповіддю. Це свідчить про те, що вони з якоїсь причини не задавалися

даним запитанням або що вони не захотіли відповідати, оскільки не знають, як

розв’язувати дану проблему. Проведення опитування з проблеми насильства в даних

школах може підштовхнути до подальших роздумів та формування адекватного погляду

на існуючу проблему.

Від 24 % до 37 % дітей зазнають насильства (від практично щоденного до декількох

разів на місяць). Найвищій показник у хлопців 12 – 14 років (розрахунок відсотків наведено

без урахування даних 23 анкет дітей молодшого віку, 8 анкет дітей середнього та 9

старшого віку, які не дали відповіді на поставлене запитання). Величина показника мала б

занепокоїти педагогів, оскільки вона говорить про те, що приблизно третина дітей у школі

не тільки регулярно зазнають насильства, а й не отримують допомоги в такій ситуації.

Місцем, де діти найчастіше зазнають насильства педагоги в переважній більшості

вважають вулицю (89 %), біля половини респондентів згодні із фактом потерпання дітей

від насильства у школі (респонденти мали можливість назвати кілька місць, розрахунок

відсотків для кожної категорії відповідей здійснювався від загальної кількості учасників

опитування).

Наведені дані свідчать про те, що школа є одним з місць, де діти зустрічаються із

насильством досить часто, а відповідно школі необхідні додаткові дії, покликані не тільки

допомогти дітям захиститися від насильства, а й створити на базі школи безпечний для

дітей та вільний від насильства простір. Виявлена позиція педагогів дає підстави для

висновку про готовність частини опитаних прийняти на себе відповідальність за те, що

відбувається у школі. Цей факт дасть змогу не тільки визначити зону відповідальності

дорослих, а й напрацювати алгоритм реагування у випадках прояву насильства між

дітьми в школі.

Діти також називають вулицю як місце, де вони найчастіше зустрічаються із

насильством. Проте, якщо йдеться про власний досвід, то школу діти ставлять на перше

місце, за винятком хлопців старшого та молодшого віку, які вважають, що із насильством

вони частіше зустрічаються на вулиці. Причому вчителі за частотою проявів насильства

на друге місце ставлять родину, а школу лише на останнє. В наведеній нижче діаграмі

узагальненні дані за відповідями тих дітей, які зазначили, що зустрічалися із проявами

насильства, респонденти мали можливостей назвати кілька місць.

Така розбіжність у розстановці пріоритетів щодо місця прояву насильства

педагогами і дітьми може свідчити про неготовність частини шкіл відверто визнати

факт проявів насильства щодо дітей, а відповідно, й організовувати ефективні заходи

щодо його подолання. Цей результат також підтверджує, що школа не тільки відіграє

важливу роль у житті дітей як місце основної соціалізації, а й виступає місцем, де діти

найчастіше у своєму житті зустрічаються з насильством. Розуміння цього допоможе

зробити школу основною ланкою протидії даному явищу, місцем, де діти зможуть

формувати нові, вільні від насильства засоби взаємодії.

Розуміння існування проблеми підтверджує те, що основним джерелом насильства

щодо дітей переважна більшість педагогів вважає інших дітей (95 %). В наведеній нижче

таблиці респонденти-вчителі мали можливість дати кілька відповідей, розрахунок

відсотків для кожної категорії відповідей здійснювався від загальної кількості педагогів

– учасників опитування.

Варто зауважити, що діти порівняно з дорослими відмітили трохи інші види

насильства як поширені. Наприклад, діти значно рідше називали використання прізвиськ

як прояв насильства. Це можна пояснити тим, що діти не завжди сприймають такі дії як

насильство, однак тут варто врахувати думку всіх сторін, які спостерігають такі явища

у дитячому середовищі.

Важливо, що діти обох статей віком 9 – 16 років найчастіше зустрічаються з таким

видом насильства як образи, а побиття значною мірою характерні для хлопців, причому

найчастіше із таким явищем зустрічаються хлопці середнього віку (41 % відповідей хлопців

у віці 9 – 11 років; 44 % відповідей хлопців у віці 12 – 14 років; 43 % відповідей хлопців 15

– 16 років). Це свідчить не тільки про не сформованість механізмів стримування фізичної

агресії, й про брак контролю за такими проявами, потурання проявам цього явища з боку

педагогів. Також це свідчить про брак організованого фізично активного проведення часу,

яке сприяє задоволенню потреб дітей у тісному фізичному контактуванні й нейтралізації

гіперактивності. Крім того, слід відмітити, що дівчата різного віку більше страждають від

різноманітних форм психологічного насильства (образи, прізвиська), тоді як для хлопців

більш частими є два види насильства – психологічне і фізичне. При цьому поширена

думка, що хлопці є більш стійкими до психологічного насильства, спростовується самими

ж дітьми, котрі сприймають як практично рівнозначні побиття і образу.

Велику тривогу викликає кількість відповідей, які підтверджують існування

сексуального насильства щодо дітей – 15,8 % педагогів зауважили, що діти, з якими вони

працюють, зазнають сексуальних домагань. При чому 2 % вчителів відзначили, що діти

зазнають сексуальних домагань саме в школі. Діти теж засвідчили таке явище. 17 %

дівчат та 15 % хлопців у віці 9 – 11 років, 13 % хлопців та 22 % дівчат у віці 12 – 14 років,

2 % дівчат у віці 15 – 16 років зазначили, що зазнавали неприємних дотиків до свого

тіла. Причому діти середнього віку відмічали, що з такими діями вони стикалися саме у

школі. Попри те, що ці відсотки значно нижчі порівняно з названими проявами інших

форм насильства, можна говорити про існування такого явища, особливо враховуючи

його інтимність та прихованість. Можна також припустити, що реальна поширеність

цього явища значно вища. Відповідно, роботі щодо його попередження варто приділити

особливу увагу.

Як агресорів респонденти з педагогічного складу здебільшого відзначають окремих

дітей, як однолітків, так і старших дітей. Так, багато педагогів бачать розв’язання

проблеми насильства в школі в усуненні з неї конкретних дітей, які виступають для них

уособленням проблем. В наведеній нижче діаграмі відображено відповіді на питання

про агресора. Респонденти-вчителі мали можливість дати кілька відповідей, розрахунок

відсотків для кожної категорії відповідей здійснювався від загальної кількості педагогів

– учасників опитування, які зазначили, що помічають насильство серед дітей у школі.

Однак діти відмічають також доволі загрозливий рівень частоти проявів

організованого насильства з боку груп дітей – різниця у процентному відношенні таких

відповідей значно менша, ніж у дорослих. Такі результати свідчать про недостатню

організованість дітей, про відсутність позитивного наставництва в школі, що призводить

до формування підлітками власних мікросоціумів за принципом «зграї».

Діти досить відверто відзначали й свій особистий внесок у загальну ситуацію із

поширенням насильства у школі: 7 дівчат та 15 хлопців у віці 9 – 11 років, 1 дівчина та 7

хлопців у віці 12 – 14 років, 10 дівчат та 20 хлопців у віці 15 – 16 років вказали, що самі

чинили насильство по відношенню до інших. Можна зауважити, що зі зростанням віку

респондентів-учнів збільшується кількість дітей, які самі себе ідентифікують як агресорів

по відношенню до інших дітей. Це свідчить про підвищення міри усвідомлення своїх дій

та їх наслідків, але також і про складність контролю над ними. Тобто значна кількість

дітей визнає свою відповідальність і, відповідно, потребує спеціальної допомоги. В

наведеній нижче діаграмі відображено результати щойно описаного опитування. Діти

мали можливість дати кілька відповідей, розрахунок відсотків для кожної категорії

відповідей кожної вікової групи здійснювався від загальної кількості дітей – учасників

опитування відповідного віку.

Висновки

Діти потерпають від насильства, що підтверджує їх самоідентифікація як таких

і визначення їх як таких друзями. Більше половини педагогів, котрі працюють із цими

дітьми, ідентифікують їх як таких, однак насторожує те, що практично 40 % шкільних

учителів ігнорують даний факт, а відповідно, не готові надати дітям допомогу в тих

випадках, коли вони дійсно її потребують. Ця позиція дорослих може, з одного боку

сприяти розвитку насильства серед дітей, а з іншого, заважати формуванню в дітей

відчуття захищеності дорослими, які несуть за них відповідальність.

Педагоги схильні помічати переважно ті форми насильства, повз які вже

неможливо пройти, заплющуючи очі на складні для ідентифікації явища або на

те, де часто почуваються безсилими. Через це постраждалим дітям дуже часто не

надається адекватна допомога. До того ж така позиція вчителів провокує тих, хто

чинить насильство, не тільки на його продовження, а й на розвиток та посилення

подібних дій.

Високий відсоток різноманітних форм фізичного насильства свідчить про

недостатній рівень організації активного дозвілля дітей, про брак можливостей для

прояву адекватної фізичної активності та не сформованість у них уміння застосовувати

соціально прийнятне тілесне контактування.

Той факт, що самі діти відзначають досить високий рівень проявів насильства,

яке здійснюється групою дітей, свідчить про те, що їх об’єднання у групи і

функціонування самих груп відбувається без контролю з боку дорослих, що сприяє

становленню девіантних форм поведінки в соціумі.

За відповідями учнів та педагогів можна скласти наступний перелік

найпоширеніших проявів насильства, якого зазнають діти:

приниження;

побиття;

образи;

використання прізвиськ;

навішування ярликів;

кривдження;

сварки;

Такий перелік може стати відправною точкою для планування роботи щодо

попередження проявів насильства. Тобто попередження саме цих явищ має стати

першочерговою задачею.

. Допомога, що надається, та ставлення до потерпілих і

насильників

Найчастіше самі діти розповідають учителям про випадки насильства у школі

– це зазначили 74 % вчителів. В наведеній нижче діаграмі узагальнено відповіді

вчителів на питання про джерела інформації щодо випадків насильства. Вчителі мали

можливість дати кілька відповідей, розрахунок відсотків для кожної категорії відповідей

здійснювався від загальної кількості учасників опитування.

Серед прикладів відповідей педагогів особливий інтерес викликає перелік підстав

для надання допомги такій дитині:

коли дитина сама є беззахисною;

коли дитина, яка чинить насильство, сама зазнала насильства і, можливо, діє так із

прагнення помститися всім, хто її оточує;

коли дитина не контролює жорстокість;

коли насильство з боку дитини вчинене не вперше;

коли в дитини негаразди у сім’ї або неповна сім’я;

коли дитину змусили до агресивної поведінки «обставини».

Отже, не зважаючи на значну кількість відповідей, в яких визначається

необхідність надання допомоги таким дітям, все-таки допомога надається вибірково, а

не кожній дитині. Важливо, що серед відповідей педагогів окрім підстав для надання

допомоги вказуються й окремі (але не всі) завдання такої допомоги:

· коли треба з’ясувати причину агресії;

· коли треба з’ясувати, чи потрібно цю дитину лікувати.

На базі школи дитина-агресор може отримати допомогу від шкільного психолога

(це зазначили 89 % респондентів-педагогів), а також від учителя (68 % відповідей) або

соціального педагога (54 %). В наведеній нижче діаграмі узагальнено думки вчителів

про можливі джерела отримання допомоги дитиною-агресором. Респонденти мали

можливість дати кілька відповідей, розрахунок відсотків для кожної категорії відповідей

здійснювався від загальної кількості учасників опитування, які зазначили, що дитина-

агресор може розраховувати на допомогу.

Наведені дані свідчать про переважне розуміння вчительською спільнотою, що

дитина-агресор потребує не просто допомоги, а фахової допомоги, водночас значний

відсоток спроб розв’язати проблему самотужки викликає певну стурбованість. Ще

більше насторожує 4 % відповідей, у яких зазначено, що така дитина може отримати

лише покарання, адже покарання без втручання фахівців, психолога, соціального

працівника може лише погіршити ситуацію і зовсім не сприятиме її розв’язанню.

Висловлені вище побоювання підтверджуються названими вчителями формами

допомоги, яка може бути надана дитині, що вчинила насильство, на базі школи. Можна

сказати, що така допомога вкрай обмежена і не має спеціалізованого характеру.

Опитувані відзначали, що дитина-агресор може отримати пораду або бесіду. Напевно,

саме до таких методів вдаються педагоги при спробі надати допомогу дитині та

розв’язати проблему самотужки. Однак зміст цих порад та бесід, а також їх ефективність

залишаються нез’ясованими. Можливо, найкраще, що може зробити педагог у такій

ситуації, – це вислухати дитину і, за словами самих респондентів, нагадати їй про деякі

моральні та правові цінності.

Не варто забувати про те, що діти-агресори самі спочатку були жертвами

насильства, і що часто їхня агресія є лише способом показати дорослим те, чого

вони зазнавали самі. Тому ставлення до цієї категорії дітей лише як до агресивних,

„проблемних” в більшості випадків не лише не веде до бажаного зниження агресії, а й

навпаки, провокує її посилення й набуття нових форм прояву. З огляду на це ставлення

до агресивних дітей має бути подібним до того, яке проявляється щодо дітей-жертв. Не

варто акцентувати увагу на «неправильній» поведінці таких дітей, натомість необхідно

пропагувати та поширювати неконфліктні форми поведінки, адже така дитина сама

потребує реабілітації як імовірна жертва в минулому, а можливо, й досі.

Щодо надання психологічної допомоги з боку психологів, то тут можна висловити

припущення про недостатній рівень обізнаності педагогів з методами роботи шкільного

психолога, бо серед форм такої роботи були зазначені просто заняття. Водночас було

помічено спробу залучити сторонніх фахівців до надання допомоги такій дитині –

направлення до кваліфікованого психолога, психотерапевта. Такі спроби слід вітати,

оскільки загальновідомо, що школи часто не укомплектовані психологами або їх рівень

професіоналізму відносно низький. Крім того, сучасна практика роботи шкільних

психологів ще не дала їм можливості напрацювати ефективні засоби реакції на всі,

особливо важкі, випадки поведінки дітей та інших учасників навчального процесу в

школі. Тобто залучення сторонніх фахівців могло б стати дійсно ефективним кроком

до подолання проблеми насильства серед дітей. Серед прикладів форм допомоги

називалися й такі, як «відповідне покарання»; «принциповий аналіз ситуації та

об’єктивне покарання».

Знову педагогами було названо завдання такої допомоги:

сприяти розв’язанню конфлікту;

примирити сторони;

допомогти дитині розібратися у собі самій;

захистити учнів від насильства.

І хоча назване не є формами роботи, саме розуміння того, навіщо така робота

потрібна, має бути високо оцінене. Так само як і прагнення не випускати ситуацію

з-під контролю – спостерігати за тим, як складаються подальші відносини дитини з

іншими учнями.

Необхідно пам’ятати, що для того, аби змінити поведінку дитини варто не так

впливати на неї, як намагатися змінити її оточення. Тобто, виявивши дитину-агресора,

насамперед необхідно формувати в інших дітей здатність до захисту, вміння протистояти

насильству, спробувати оточити дитину, схильну до насильства, більш сильними та

позитивними дітьми.

Значно краща ситуація із розумінням необхідності надання допомоги постраждалій

дитині – 94 % педагогів зазначили, що такій дитині необхідна допомога, однак на

базі школи можливості надати допомогу невеликі. Відсотковий розподіл наведено без

урахування 2 анкет, в яких учителі не дали відповіді на зазначене запитання.

На жаль, системного підходу до надання допомоги постраждалій дитині немає.

Зазвичай вчителі вважають, що дитина потребує допомоги тільки у тяжких випадках:

побиття, тілесна або психічна травма, сексуальні домагання. Хоча будь-яке насильство

є психічною травмою для дитини, відповідно їй потрібна допомога, щоб упоратися із

ситуацією.

Переважають спроби педагогічного складу розв’язати проблему самотужки – 91 %

зазначив що допомогу дитина може отримати від учителів, а 65 % – від адміністрації

школи. Значний відсоток відповідей відсилає постраждалу дитину також до психолога

(90 % відповідей), соціального педагога (56 % відповідей) і навіть шкільного лікаря або

медичної сестри (43 % відповідей), що є логічним у випадках насильства, хоча наразі

існує проблема з лікарями і медсестрами в школах. Цікаво, що діти у своїх відповідях

майже не називали медика як особу, до якої вони можуть звернутися. В наведеній

нижче діаграмі зведено результати опитування із зазначеної проблеми. Вчителі

мали можливість дати кілька відповідей, розрахунок відсотків для кожної категорії

Фактично така дитина у школі може отримати лише пораду, підтримку, співчуття,

рідше захист, заспокоєння. Такі дії у поєднанні з першою медичною допомогою

у разі необхідності останньої можна вважати первинною допомогою дитині, яка

зазнала насильства, однак ця допомога не повинна вичерпуватися лише ними. Серед

учительських відповідей можна зустріти таку конкретизацію допомоги:

лагідне слово;

допомога у з’ясуванні причин насильства;

засудження насильства в колективі;

розбір ситуації;

встановлення справедливості.

Але цього недостатньо для системного розв’язання проблеми і для забезпечення

допомоги конкретній дитині. Крім того, важко вважати такі форми, як засудження

насильства у колективі, формами допомоги конкретній дитині у конкретній ситуації.

Це радше засоби превенції насильства у майбутньому. Важливо, що у даному випадку

не було наведено прикладів надання дитині психологічної допомоги з боку фахівців.

Знов виникає думка, що вчителі недостатньо обізнані з методами роботи шкільного

психолога і не мають належної практики його залучення до вирішення проблем,

пов’язаних із насильством, та надання допомоги окремим дітям у складних ситуаціях.

Скоріше дані дослідження свідчать про те, що вчителі лише знають, що розв’язання

таких проблем є одним з обов’язків шкільного психолога, але не мають уявлення про те,

як така робота проводиться.

Зазначені висновки підтверджують відповіді дітей. Так, діти покладаються

переважно на власних батьків або друзів, можуть звернутися по допомогу до вчителя

– залежно від віку та статі дітей відповідні дані змінювалися, а від 5 % до 15 % учнів

зазначили, що взагалі ні до кого по допомогу у випадку зіткнення з насильством не

звертаються. В наведених нижче діаграмах подано результати опитування із зазначеної

проблеми. Діти мали можливість дати кілька відповідей, розрахунок відсотків для

кожної категорії відповідей кожної вікової групи проводився від загальної кількості

дітей – учасників опитування відповідного віку.

Діти розповіли, яку конкретну допомогу вони можуть отримати у школі. Серед

відповідей можна знайти варіанти допомоги з боку педагогічного складу, батьків і

друзів дітей, однолітків. Називалися такі види допомоги (відповіді не класифікувалися

за кількістю аналогічних прикладів):

Допомога, яка може надаватися

педагогами

Допомога, яка може надаватися друзями

та батьками

· запобігти подальшому насильству;

· пояснити людям, як треба

поводитись;

· порадити, як вчинити в певній

ситуації, який можна знайти вихід;

· підтримка, розуміння;

· урівноважити психічний стан,

заспокоїти;

· поговорити з насильником, з його

батьками, викликати його батьків до

школи;

· переконати ту людину, яка чинить

насильство, що вона не права;

· насварити винуватців;

· залякувати батьками тих дітей, які

чинять насильство;

· покарати насильника;

· заспокоїти того чи іншого хлопця;

· допомогти знайти винного і

покарати його;

· зателефонувати у відповідну службу;

· повідомити відповідні органи влади;

· провести виховну роботу;

· лікар за потреби надасть допомогу.

· «розібратися з кривдниками»;

· «зібрати багато людей і зробити

кривднику дуже погано»;

· «зібратись і побити кривдника»;

· проводжатимуть додому;

· батьки будуть забирати з якихось свят;

· «підійти побалакати, щоб більше не

чіпав, а якщо зачепить пошкодує»;

· «сходити зі мною на «стрілу»;

· поговорити по-доброму або грубо з

тими, хто ображає;

· батьки поговорять, розпитають,

зрозуміють, щось підкажуть;

· «мої друзі можуть допомогти морально і

можуть фізично»;

· «одлупить»;

· «завести в ліс»;

· батьки викличуть міліцію та «швидку»,

щоб забрати нападників.

Вражає, що не менше половини прикладів конкретної допомоги є відповіддю

насильством на насильство, особливо з боку друзів постраждалої дитини. Жорстока

поведінка щодо агресора (покарання, залякування) очікується дітьми і з боку вчителя

як адекватна, на їхню думку, відповідь на вчинене насильство. Тобто необхідна не

тільки профілактика насильства як явища, а й заходи, спрямовані на загальне зниження

агресії в учнівському середовищі, запобігання проявам жорстокості у відповідь, бо

це призводить лише до ескалації конфліктів та більш жорстоких проявів насильства.

Все це, безумовно, свідчить про низьку ефективність профілактичної роботи щодо

запобігання насильства серед школярів.

Як профілактика у школі застосовуються переважно бесіди з учнями (94 % від-

повідей) та батьками (79 % відповідей), а також виховні заходи із шкільним психологом

(65 % відповідей) та виховні заходи із шкільним соціальним працівником (31% відпові-

дей). Сторонні фахівці залучаються не так часто: у 44 % випадках проводилися виховні

заходи із залученням правоохоронних органів або служб у справах дітей; громадські

організації взагалі залучаються найрідше – у 19 % випадків. В наведеній нижче діагра-

мі відображені результати опитування із цього питання. Вчителі мали можливість дати

кілька відповідей, розрахунок відсотків для кожної категорії відповідей здійснювався

від загальної кількості учасників опитування.

Допомога, якої потребують вчителі та діти для розв’язання

проблеми

Педагоги демонструють високий рівень зацікавленості у розширенні поінформо-

ваності про можливі власні дії при зіткненні з випадками насильства: 50 % учителів

зазначили, що потребують більше інформації про те, куди звертатися у випадках ви-

явлення насильства серед дітей (без урахування 10 анкет, у яких відповідь не була

зазначена); 67 % - потребують більше інформації про можливі дії у випадку вчинення

насильства серед дітей (без урахування 12 анкет, у яких відповідь не була зазначена);

60 % – бажають отримати більше інформації про організацію роботи школи щодо по-

передження насильства серед дітей (без урахування 22 анкет, в яких відповідь не була

зазначена).

Найбільшу зацікавленість в отриманні такої інформації явили педагоги, загальний

стаж роботи яких у школі складає від 2 до 5 років, а також ті, які не вказали свій стаж

роботи. Всі інші відповіді продемонстрували майже рівноцінний розподіл між потребою у

збільшенні таких знань і відсутністю останньої. Низький рівень зацікавленості педагогів-

початківців можна пояснити невизначеністю для них самих власних перспектив роботи

у школі та небажанням обтяжувати себе додатковою інформацією. Щодо досвідчених

педагогів, такий розподіл підтверджує припущення, що вчителі з великим стажем

роботи у школі переважно орієнтуються на власний педагогічний досвід, який часто

дійсно допомагає їм добре орієнтуватися у проблематиці насильства серед дітей.

Ці відповіді підтверджують потребу вчителів у більшій поінформованості щодо

механізмів реагування на випадки насильства, передбачені чинним законодавством

України. Зокрема це стосується Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу

жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення та передбачених

у його рамках дій представників школи щодо реагування на такі випадки. Відповідні

знання дадуть змогу працівникам конкретної школи скласти власні алгоритми дій і

довести їх до відома всіх учасників навчально-виховного процесу. Детальне ознайомлення

із законодавчою базою допоможе педагогічному складу краще зрозуміти функції та

посадові обов’язки щодо попередження насильства і реагування на його прояви таких

органів державної влади, як служби у справах дітей, ЦСССДМ, кримінальна міліція у

справах дітей, та налагодити ефективну міжвідомчу взаємодію в сфері профілактики

насильства серед учнів. Крім того, сприяти ефективній взаємодії можуть місцеві

громадські організації (за наявності), котрі можуть допомогти організувати на базі школи

превентивну роботу та надати власні ресурси, насамперед фахівців, за наявності такої

потреби у школи. Також ознайомлення із функціональними обов’язками та методами

роботи шкільного психолога, розуміння його потенціалу та професійних можливостей,

налагодження професійної взаємодії з ним сприятиме підвищенню ефективності

такої роботи всередині школи. Для цього самим психологам слід частіше презентувати

педагогічному колективу результати своєї діяльності, висловлювати пропозиції щодо

співпраці та інформувати про власні методи роботи.

Висновки

Аналіз отриманих даних дав змогу скласти перелік потреб як педагогічного складу,

так і дітей, задоволення яких сприятиме розв’язанню проблеми насильства серед дітей. Варто

зауважити, що цей перелік враховує не тільки потреби, які визнають самі учасники навчально-

виховного процесу, а й суспільну необхідність, виявлену в ході дослідження.

Потреби педагогів

Покращення поінформованості про поширені форми насильства, особливо малі.

Оволодіння навичками правильної ідентифікації насильства у власній поведінці.

Підвищення розуміння необхідності надання допомоги дитині-агресору за

будь-яких обставин і незалежно від причини, які викликали таку її поведінку, зокрема того,

що покарання агресора не є способом розв’язання проблеми, а лише кроком до ескалації

насильства.

Підвищення розуміння необхідності надання допомоги дитині, яка постраждала

від насильства, зокрема від малих форм насильства.

Поінформованість щодо можливих форм профілактичної роботи, спрямованої

на подолання насильства серед дітей, на всіх рівнях профілактики та оволодіння навичками їх

практичного застосування.

серед дітей.

Впровадження механізмів залучення батьків до ведення профілактичної роботи

Ознайомлення з наявною методичною літературою та матеріалами із зазначено

тематики.

8. Підвищення поінформованості про форми роботи шкільного психолога та

соціального педагога, їхню професійні здібності та можливості, а також про їх спроможність

надати дитині допомогу у випадку насильства.

9. Наявність психолога та соціального педагога у кожній школі, а за їх відсутності

– закріплених за школою відповідних фахівців із числа працівників соціальних служб.

10. Опанування кожним педагогом навичок «первинної психологічної допомоги»

дитині у випадку насильства: вислухати дитину, заспокоїти її, підтримати.

11. Розроблення чіткого алгоритму дій у випадках прояву насильства серед дітей,

знання всіх видів допомоги постраждалій дитині та дитині-агресору, які можуть бути надані на

базі школи.

12. Поінформування про наявність та контактні дані конкретних фахівців

(психологів, психіатрів, соціальних працівників, юристів, медиків, тощо) та відповідних

установ, організацій, які можуть або зобов’язані надати допомогу у розв’язані ситуації з

насильством у школі. Налагодження контактів із такими установами та організаціями.

13. Більш глибоке і повне ознайомлення шкільних педагогів із чинним

законодавством та його окремими нормами, які регулюють дії представників системи освіти у

випадку отриманими інформації про факти здійснення насильства над дитиною або суттєву

підозру щодо можливості його здійснення, зокрема Порядку розгляду звернень та повідомлень

з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення.

14. Підвищення рівня обізнаності із функціональними обов’язками служб у справах

дітей, ЦСССДМ, кримінальної міліції у справах дітей щодо профілактики насильства над

дітьми.

15. Організація співпраці служб у справах дітей, ЦСССДМ, кримінальної міліції,

громадських організацій, медичних установ зі школою на постійній основі.

16. Оволодіння сучасними методиками попередження насильства в дитячому

середовищі.

Потреби дітей

1. Підвищення рівня знань про власні права та механізми їх використання.

2. Наявність у школі відчуття захищеності, зокрема від будь-яких проявів насильства.

3. Покращення поінформованості дітей про розповсюдження та прояви насильства

в суспільстві, а також його наслідки. Розуміння учнями правових наслідків насильницької

поведінки.

4. Підвищення поінформованості про можливі способи захисту від насильства у

дитячому середовищі.

5. Приділення більшої уваги психосексуальному вихованню учнів, особливо

прийнятним способам вираження особистісних симпатій.

6. Підвищення поінформованості про можливі способи стримування та

контролювання власної агресії.

7. Зниження загального рівня агресії у дитячому середовищі.

8. Популяризація асертивної поведінки, ненасильницьких дій, способів мирного

розв’язання конфліктних ситуацій, толерантного ставлення один до одного.

9. Формування загальнолюдських, ненасильницьких цінностей.

10. Необхідність створення у школі можливостей та спеціальних заходів для зняття

агресії та надмірної енергії, а також компенсації браку тактильного спілкування, зокрема

організації більшої кількості спортивних змагань командного типу.

11. Підвищення рівня довіри до педагогів як потенційних помічників і захисників у

випадку насильства.

12. Підвищення поінформованості про допомогу, яку дитина (постраждала або

агресор) може отримати у школі у разі, якщо вона зазнає насильства з боку інших дітей.

Рекомендації

Вищевикладені висновки стали основою для формулювання переліку рекомендацій,

які автори дослідження вважають за доцільне впроваджувати на базі школи з метою

запобігання проявам насильства серед дітей.

· Слід продовжити ознайомлення учителів і дітей з інформацією про прояви

насильства, а також його наслідки. Особливу увагу варто приділити «легким» формам

прояву насильства серед дітей, зокрема психологічному й економічному його

видам. Зокрема проводити серед педагогів навчальні заняття з діагностики «легких»

форм насильства й реагування на нього, адже саме з них починається формування

насильницького стилю поведінки дітей відносно одне одного.

· Варто не лише коригувати наявні форми поведінки дітей, й формувати нові,

переважно за допомогою власного прикладу, адже вчителі самі часом дозволяють

собі такі прояви психологічного насильства як порівняння, навішування ярликів,

ігнорування почуттів дітей.

· Необхідно, щоб педагоги навчилися правильно ідентифікувати насильство як

у своїй поведінці, так і в поведінці дітей, щоб сформувати єдиний погляд на існуючу

проблему.

· Варто знайомити суспільство із загальноприйнятим у світі поняттям

„нехтування потребами дитини”, яке є більш широким з огляду на розуміння проблеми

насильства над дітьми.

· Слід запровадити механізми аналізу ризиків виникнення насильства серед

дітей у кожній конкретній школі.

· Необхідно розробити план дій щодо розв’язання проблеми насильства та

запровадити систему постійного відстежування випадків насильства серед дітей,

виявлення дітей-агресорів, організувати системну роботу з ними фахівців, індивідуально

та у групах. Залучати до такої роботи фахівців-психологів. Будь-яка бесіда з дитиною-

агресором має базуватися на загальнолюдських цінностях. Важливо не залишити поза

увагою батьків таких дітей, але краще таку роботу проводити спільно із соціальними

службами, особливо у випадку виявлення кризового стану сім’ї. Також потрібна робота

із класним колективом, яка має плануватися і реалізовуватися згідно із загальною

програмою корекції поведінки та надання допомоги дитині-агресору.

· Створити на базі школи алгоритм реагування на випадки насильства

серед дітей, чітко визначити можливі дії, відповідальність та компетенції вчителя

і представників адміністрації залежно від наявності, досвіду роботи та професійних

навичок психолога і соціального педагога визначити їх роль та обсяг обов’язків у

цьому алгоритмі. Роль учителя у такому алгоритмі має бути чітко визначена і досить

обмежена, вчитель має надавати дитині лише первинну психологічну допомогу, а потім

передавати її фахівцеві. Дитина-агресор та постраждала дитина мають отримати

допомогу професіонала. Необхідно зменшити кількість спроб вирішити такі проблеми

вчителем самотужки. Алгоритм має враховувати вимоги чинного законодавства та

залучати окрім внутрішніх ресурсів школи сторонніх фахівців – представників служб

у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, громадські організації тощо – за

необхідності.

· Шкільні механізми превенції насильства, реагування на його прояви та

система допомоги дитині мають розроблятися із залученням самих дітей і врахуванням їх

думки. Це підвищить ступінь довіри дітей до цих механізмів, переконає у спрямованості

пропонованих дій на реалізацію їх реальних потреб та очікувань.

· Шкільні психологи та соціальні педагоги мають бути ключовими особами у

ланцюгу дій, спрямованих на попередження насильства у школі. Це має бути одним з

їхніх найголовніших посадових обов’язків. Відповідно, їм необхідне постійне підвищення

кваліфікації у цій сфері.

· Однією з можливих форм роботи, спрямованої на профілактику насильства у

школі, може виступати шкільна медіація – розв’язування конфліктних ситуацій через

примирення сторін шляхом знаходження оптимального варіанта розв’язання проблеми,

що задовольняє обидві сторони, при взаємному бажанні сторін знайти вихід із ситуації.

Така робота допоможе знизити рівень агресії у школі, дасть можливість вирішувати

спірні питання ненасильницьким шляхом, усуне можливості для переходу від конфлікту

до насильства.

· Як форму роботи з дітьми, схильними до агресії щодо інших, на базі школи

варто запроваджувати програми заміщення агресії серед дітей – тренінги з розвитку

соціальних навичок, індивідуального виявлення та призупинення проявів агресії,

заміни агресивної поведінки на асертивну, формування та розвитку загальнолюдських

моральних цінностей. Такі тренінги ефективно впроваджуються в інших країнах, а

також експериментально в Україні.

· Через те, що батьки залишаються релевантним джерелом інформації для

дітей, варто активніше залучати саме їх до профілактичної роботи з дітьми. Проводячи

відповідну роботу з батьками, можна через них доносити до дітей інформацію про

загальні засоби попередження насильницьких ситуацій та наявні форми допомоги, яку

дитина може отримати на базі школи. Це особливо стосується дітей молодшого віку.

· Бажано проводити в школі більше спортивних змагань командного типу,

виходячи з того, що брак тактильного спілкування між дітьми призводить до агресивного

стилю поведінки.

· Приділяти більшу увагу психосексуальному вихованню дітей, зокрема

прийнятими способами вираження особистісних симпатій.

· Привернути увагу органів системи освіти та громадськості до існування

проблеми насильства серед дітей в школі, її наслідків та виявленого переліку потреб

учасників навчально-виховного процесу для її розв’язання.

· Реорганізувати систему просвітницьких та профілактичних

попередження насильства серед дітей у школі з урахуванням визначених потреб

учасників навчально-виховного процесу. Ключовими фігурами на початку такого

процесу мають виступати педагоги, загальний стаж роботи яких у школі складає від 2

до 10 років.

дій

щодо

Новомосковська районна державна адміністрація

Відділ освіти

51200, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 10, тел. 7 – 58 – 91

№ 1774 від 06.11.12

Шановні керівники навчальних закладів!

З метою попередження виникнення пожеж, випадків загибелі та травмування людей на них під час осінньо-зимового періоду, надсилаємо Вам текст «Експрес-інформації» (додаток 1) щодо дотримання населенням правил пожежної безпеки для ознайомлення й подальшого використання у профілактичній роботі з населенням, проведення масово-роз'яснювальної та навчальної роботи.

Начальник райво: Данілін В.А.

Підг.: Савченко О.М.

Додаток 1

ЕКСПРЕС-ІНФОРМАЦІЯ

Керівництво Головного територіального управління МНС України у Дніпропетровській області стривожене різким зростанням кількості пожеж, яке спостерігається під час похолодання та морозів через необережне використання електрообігрівачів та опалювальних печей, їхню несправність, короткі замикання внаслідок перевантаження електромереж тощо.

Головне територіальне управління МНС України у Дніпропетровській області звертає увагу жителів регіону на те, що необхідно бути особливо обережними, користуючись електрообігрівачами, тепловентиляторами та опалювальними печами всіх видів.

Суворо дотримуйтесь таких правил безпеки: використовуючи електричні електрообігрівачі, перевірте справність електропроводки, щитків, розеток та штепсельних вилок приладів; не варто користуватися саморобними та кустарно виготовленими електрообігрівачами. Пам’ятайте: найбільшу кількість пожеж спричинюють саме вони; опалюючи приміщення піччю на газі або дровах, перевірте, чи не з’явилися в ній тріщини або щілини. Це можна зробити, спаливши в печі трохи паперу та згодом оглянувши її ззовні, – у місцях тріщин буде добре видно сліди закопчення. Виявлені тріщини необхідно замастити глиною чи розчином. І взагалі: ремонт печей можна доручати виключно фахівцям. Особливу обережність слід виявляти власникам будинків із дерев’яним перекриттям; не залишайте газову плитку ввімкненою на ніч. Не зберігайте на горищах та в підвалах легкозаймистих речовин, тримайте їх завжди під замком – це вбереже вас від непроханих гостей, необережність яких може спричинити пожежу.

Особливо опікуйтесь тим, аби під час обігріву житла не постраждали діти, або ж їхні пустощі не призвели до біди!

Тепла у ваших оселях, але не від вогню пожеж!

Відділ роботи із ЗМІ та громадськістю Головного територіального управління МНС України у Дніпропетровській області

Додаток 2

Звернення Головного територіального управління

МНС у Дніпропетровській області до батьків

Шановні батьки! У житті є речі, які за ціною не можна порівняти ні з чим іншим. Одна з них - здоров'я дітей. Дуже важливо навчити дитину цінувати здоров'я і відповідно ставитися до своєї безпеки.

Не залишайте дітей без нагляду! Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті.

Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками.

Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюються ціною життя. А щоб не трапилась біда, потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти у тій чи іншій ситуації.

Ви повинні знати про кожен крок вашої дитини, адже ви несете відповідальність за її здоров’я, виховання та життя.

Не дозволяйте дітям:

- користуватися сірниками, відкритим вогнем, електричними й газовими приладами;

- підходити до обірваних електропроводів та чіпати незнайомі предмети;

- без дорослих гуляти у лісі, ходити до водойм;

- самостійно приймати ліки;

- збирати та вживати в їжу дикорослі гриби та ягоди;

- користуватись піротехнічними виробами;

- вступати в контакт з незнайомими людьми;

- організовувати ігри на вулицях, де існує рух транспорту.

Будьте дбайливими, добрими, люблячими батьками! Щасти вам у вихованні ваших дітей! Пишайтеся своїми дітьми та їхніми успіхами!

Новомосковська районна державна адміністрація

Відділ освіти

51200, м.Новомосковськ, вул. Радянська, 10, тел. 7 – 58 – 91

№__1794 від 09.11.12 Керівникам ЗНЗ

Щодо проведення Всеукраїнського

конкурсу «Талановиті кадри України»

Відповідно до листа МОН,молоді та спроту України від 04.09.2012 №1/9-718 повідомляємо, що з метою профорієнтаційної роботи серед учнів старших класів та виявлення обдарованої молоді редакцією газети «Все про бухгалтерський облік» проводиться конкурс для учнів 10-11 класів «Талановиті кадри України».

Просимо довести інформацію про проведення конкурсу до відома учнів.Інформація про правила проведення конкурсу знаходиться на сайті газети «Все про бухгалтерський облік»: www/vobu.com.ua.Довідки за телефоном у м.Києві - 495 20 62.

В.о.начальника райво О.В.Щербакова

Новомосковська районна державна адміністрація

Відділ освіти

51200, м. Новомосковськ, вул. Радянська, 10, тел. 7 – 58 – 91

№ 1689 від 23. 10.2012 р.

Керівникам навчальних закладів

Щодо проведення заходів

стосовно профілактики отруєнь

дикорослими грибами учнів

навчальних закладів області

На виконання листів Головного управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області від 01.10.2012 № 2/0-73, від 10.10.2012 № 2-3/241 до п. 5 розділу ІУ протоколу Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуації від 19.06.2012 № 10 головне управління освіти і науки облдержадміністрації просить протягом 2012/2013 н. р., листа ГУОН від23.10.2012 № 5279/0/211-12 «Щодо проведення заходів стосовно профілактики отруєнь дикорослими грибами учнів навчальних закладів області» Вам необхідно організувати цілеспрямовану роз’яснювальну роботу щодо профілактики отруєнь дітей дикорослими грибами, в тому числі пропонуємо у жовтні 2012 року організувати проведення написання диктантів учнями навчальних закладів (приблизні тексти додаються).

Просимо забезпечити контроль за проведенням відповідних заходів.

Додаток: на 1 арк.

Начальник райво: В.А. Данілін

Підг. Савченко О.М.

т. 0964612650

Тексти пояснювальних диктантів

для учнів загальноосвітніх навчальних закладів

щодо попередження отруєнь дикорослими грибами

«Небезпека поряд»

Не всі знають, що їстівні та отруйні гриби схожі між собою. Мухомор схожий на підберезник, бліда поганка - на сироїжку. Через це люди їх часто плутають, вживають у їжу, а потім виникає отруєння. Тому, ніколи без дозволу дорослих, не збирай грибів. А краще зовсім не їж їх. Гриби добре вбирають із землі та повітря шкідливі для здоров'я людини речовини. Через це навіть їстівні гриби інколи стають отруйними.

Якщо все ж таки ти скуштував гриби і після цього у тебе погіршилось самопочуття (нудота, блювота, біль у шлунку) - відразу кажи дорослим. Бо це - ознаки отруєння.

Коли ж будеш вдома сам, випий побільше води, а потім виклич "Швидку допомогу". І, звичайно, зателефонуй про своє погане самопочуття комусь із рідних.

"Небезпечний відпочинок"

З давніх-давен людина вважає гриби цінним харчовим продуктом. Коли починається грибний сезон, сотні людей поспішають до лісу. Збір грибів уже давно перетворився на прекрасний відпочинок, але, на жаль, далеко не кожен вміє відрізнити їстівні гриби від отруйних.

Часто на пошуки грибів вирушають діти, недостатньо про них інформовані, що може привести до тяжких наслідків - отруєнь, нерідко зі смертельними випадками.

Щороку в країні реєструється понад 500 випадків отруєнь грибами. А кількість померлих сягає до 100 і більше.

Дніпропетровська область не є винятком, із року в рік кількість постраждалих, внаслідок вживання грибів, зростає.

Щоб не сталося біди, медичні працівники рекомендують вам та вашим батькам не збирати та не вживати в їжу дикорослі гриби, особливо ті, що ростуть у дворах, скверах, городах, поблизу автомобільних доріг, залізниць, промислових підприємств, а також у балках, лісопосадках.

Пам'ятайте! Гриби - це не продукт першої необхідності.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій

та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Національного університету цивільного захисту України

НАКАЗ

27.09. 2010 р. м. Київ № 111

Про затвердження Положення

про міські курси І-ІІІ категорії

навчально-методичного центру

цивільного захисту та безпеки

життєдіяльності АР Крим, області

На виконання пункту 2.5. Типового положення про територіальні курси, навчально-методичні центри цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, затвердженого наказом МНС від 31.08.2005 №174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.10.2005 за №1226/11506 та з метою удосконалення роботи щодо сприяння виконанню місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування завдань з підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про міські курси І-ІІІ категорії навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності АР Крим, області (далі – Положення), що додається.

2. Начальникам навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності АР Крим, областей привести діяльність міських курсів І-ІІІ категорії у відповідність із цим Положенням.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Інституту державного управління у сфері цивільного захисту Університету цивільного захисту України від 18.10.2007 №118 "Про затвердження методичних рекомендацій".

4. Наказ довести за належністю.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника начальника Інституту Осипенка С.І.

Т.в.о. начальника Інституту

генерал-майор служби цивільного захисту В.В. Босак

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ ІДУ ЦЗ

від _27.09.10__ № 111

Положення

про міські курси І-ІІІ категорії навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності АР Крим, області

І. Загальні положення

1.1. Міські курси навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності АР Крим, областей (далі – міські курси) засновуються на державній власності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №874 "Про удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту" та "Типового положення про територіальні курси, навчально-методичні центри цивільного захисту та безпеки життєдіяльності", затвердженого наказом МНС України від 23.04.2002 №107 (у редакції наказу МНС України від 31.08.2005 №174), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2005 року за № 1226/11506 у містах віднесених до групи з цивільної оборони та містах розташованих навколо атомних станцій.

За пропозицією органів місцевого самоврядування поданих до МНС України місцем розташування міських курсів можуть бути визначені інші міста, на територіях яких розміщуються потенційно небезпечні об’єкти та інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії, або об’єкти, що забезпечують стійке функціонування держави в умовах надзвичайних ситуацій і на особливий період.

1.2. Відповідно до групи міста з цивільної оборони функціонують такі типи курсів:

міські курси I категорії, що обслуговують міста віднесені до I групи з цивільної оборони;

міські курси II категорії, що обслуговують міста, віднесені до II групи з цивільної оборони та міста - адміністративні центри АР Крим, областей;

міські курси III категорії, що обслуговують інші міста, у тому числі віднесені до III групи з цивільної оборони та міста - супутники атомних електростанцій.

1.3. Міські курси проводять курсове навчання та підвищення кваліфікації, як за цільовим призначенням з виконання певних функцій чи групи робіт за позаштатними посадами в єдиній державній системі цивільного захисту, так і на замовлення, відповідно до потреб органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з питань надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від їх наслідків, техногенної та пожежної безпеки, реалізують програми практичної підготовки з проведення безпосередньо на виробництві спеціальних об’єктових навчань і тренувань, а також надають навчальні, консультаційно-методичні та інформаційно-аналітичні послуги суб'єктам господарювання з розробки плануючої документації з цивільного захисту, навчання населення діям у надзвичайних, аварійних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях та в умовах терористичних проявів.

1.4. Міські курси створюються їх засновниками в особі МНС України та органів місцевого самоврядування як відокремлені структурні підрозділи післядипломної освіти навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності АР Крим, областей (далі – центри) або як юридичні особи.

1.5. Рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію міських курсів, що не є юридичними особами, приймається МНС України на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування про передачу центру у власність або в оперативне управління чи на правах оренди будівель, споруд, службових та навчальних приміщень для розміщення міських курсів.

Міські курси, що не є юридичними особами, діють на підставі положення, що затверджується керівником центру за погодженням з відповідним органом місцевого самоврядування, які є їх засновником.

1.6. Міські курси, зі статусом юридичної особи, створюються, реорганізується та ліквідуються спільним рішенням МНС України та відповідного органу місцевого самоврядування як навчальний заклад післядипломної освіти, який діє у складі центру на підставі власного статуту, що затверджується його засновниками та підлягає реєстрації в установленому порядку.

1.7. Свою діяльність міські курси здійснюють як суб’єкти Мережі територіальних курсів, навчально-методичних центрів МНС України, яка затверджується наказом МНС України.

Розпорядженням обласної державної адміністрації (Ради міністрів АР Крим) за міськими курсами можуть закріплюватися інші райони та міста, в яких не створені власні міські курси або навчально-консультаційні пункти центрів.

1.8. Міські курси періодично перевіряються (інспектуються) з питань визначення рівня спроможності здійснювати навчальний процес та реалізовувати основні форми методичної й організаційної роботи у сфері цивільного захисту згідно державних вимог.

1.9. У своїй діяльності міські курси керуються Конституцією України, Законами України, Указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України, МНС України, Міністерства освіти і науки України, Інституту державного управління у сфері цивільного захисту, статутом Центру та цим Положенням.

II. Основні принципи, зміст та напрями діяльності міських курсів

2.1. Організація діяльності міських курсів ґрунтується на принципах:

демократизму і гуманізму;

компетентності і автономії;

партнерства між суб’єктами організації навчання та прогностичності роботи;

врахування місцевих особливостей території, яка обслуговується;

адресності;

врахування інтересів і потреб у навчанні відповідних категорій населення;

доступності просвітницьких заходів всім категоріям населення;

безперервності фахового вдосконалення;

незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

2.2. Основним змістом діяльності міських курсів є проведення практичного навчання безпосередньо на підприємствах, в установах та організаціях, а також надання освітніх та інших платних послуг на власному комплексі навчально-матеріальної бази за напрямами:

навчальний – впровадження курсового та практичного навчання у сфері цивільного захисту посадових осіб місцевого самоврядування і працівників підприємств, установ та організацій (далі - слухачі), забезпечення виконання умов угод про навчання з юридичними і фізичними особами;

консультаційно-методичний – консультування та надання послуг з розробки плануючої, нормативно-методичної, навчальної, облікової документації, навчально-методичних і наочних матеріалів та виконання інших робіт на замовлення підприємств, установ та організацій у межах своїх повноважень;

дослідно-експериментальний – дослідження, експериментальна перевірка, апробація освітніх інновацій в галузі дидактики, методики, технологій навчання, а також фаху, освітнього менеджменту тощо;

інформаційно-аналітичний – збір, аналіз, систематизація, обробка та узагальнення інформації з функціонального навчання та підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях;

редакційно-видавничий – розроблення, видання навчальних і методичних матеріалів, рекомендацій, пам’яток, а також редагування і рецензування навчально-методичних посібників, статей тощо.

2.3. Міські курси за напрямами своєї роботи взаємодіють зі структурним підрозділом з питань надзвичайних ситуацій у складі місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, районним (міським) управлінням (відділом) територіального підрозділу МНС України, територіальними органами державного нагляду з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, охорони праці, керівництвом професійних аварійно-рятувальних служб, районним (міським) відділом освіти і науки, опорними, базовими з питань безпеки життєдіяльності навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями, які реалізують програми підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях.

2.4. Міські курси в межах території, що ним обслуговується, є осередком інформаційно-просвітницької роботи та пропаганди знань серед населення з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях.

III. Головні завдання та права міських курсів

3.1. Головні завдання міських курсів:

надання освітніх послуг за державним замовленням та угодами з юридичними і фізичними особами з курсового навчання у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки відповідно до отриманого сертифікату МНС України та щорічного плану комплектування затвердженого відповідним місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування;

організація та проведення навчання за програмами практичної підготовки з відпрацювання слухачами навчально-виробничих завдань з планування, організації та проведення на підприємствах, в установах та організаціях спеціальних об’єктових навчань, тренувань та інших навчально-організаційних заходів з цивільного захисту;

забезпечення виконання умов угод про навчання з юридичними і фізичними особами за програмами спеціального навчання з питань охорони праці, з пожежно-технічного мінімуму тощо відповідно до отриманих ліцензій та дозволів;

програмно-методичне, інформаційне забезпечення та постійне вдосконалення навчального процесу, підготовка і видання для слухачів навчальних, методичних матеріалів, операційних (технологічних) карт, протоколів дій з виконання певної роботи чи групи робіт;

надання платних освітніх послуг суб’єктам господарювання з проведення на виробництві теоретичних і практичних занять з особовим складом позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту за програмою спеціальної підготовки;

ведення кількісного, а для окремих категорій визначених пунктом 2.12 Положення про організацію навчального процесу з функціонального навчання у мережі навчально-методичних установ єдиної системи цивільного захисту, затвердженого наказом МНС України від 10.07.2008 №514, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 серпня 2008 року за №134/15425 і персонального обліку слухачів, які пройшли навчання на міських курсах;

проведення планових консультацій та надання методичної допомоги педагогічним працівникам закладів і установ освіти з організації та проведення заходів Дня цивільного захисту та Тижня безпеки дитини, а також керівникам навчальних груп у системі професійного навчання кадрів на виробництві з викладання навчальних питань передбачених програмами підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях;

надання інформаційно-аналітичних та консультаційно-методичних послуг штатним (позаштатним) працівникам з цивільного захисту суб’єктів господарювання з питань аналізу ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони), планування роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на прогнозовані варіанти їх можливого розвитку тощо;

методичне керівництво роботою консультаційних пунктів житлово-експлуатаційних органів, сільських (селищних) рад, з інформування населення за місцем проживання про потенційно-небезпечні об’єкти та зони можливого ураження, що ними утворюються, небезпечні сезонні явища й заходи особистої безпеки, наявний фонд захисних споруд, місця розташування пунктів видачі засобів індивідуального захисту, збірних евакуаційних пунктів, засобів централізованого та локального оповіщення населення, аварійно-рятувальних служб тощо;

розвиток педагогічної та професійної майстерності педагогічних працівників, створення мотивації та умов для професійного вдосконалення, забезпечення їх атестації та підвищення кваліфікації;

організація дослідної та експериментальної роботи на "базових" підприємствах, в установах та організаціях, в "опорних" навчальних закладах по вдосконаленню змісту, форм і методів навчання населення діям у надзвичайних, аварійних та несприятливих побутових ситуаціях, а також участь у проведенні конференцій, семінарів, дослідженнях з просвіти та пропаганди знань серед населення з цивільного захисту та безпеки життєдіяльності;

спільно з територіальними органами управління цивільного захисту місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та МНС України, органами державного нагляду з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки:

1) Вивчення потреби місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у функціональному навчанні державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування і працівників та створення відповідного банку даних.

2) Розроблення, подання на затвердження і реалізація Плану комплектування міських курсів слухачами на рік та Плану-графіку проведення на підприємствах, в установах, організаціях спеціальних об’єктових навчань, тренувань з цивільного захисту та навчально-тренувальних занять з відпрацювання дій за можливими аварійними ситуаціями.

3) Забезпечення контролю виконання підприємствами, установами та організаціями вимог щодо обов’язковості проходження функціонального навчання у сфері цивільного захисту керівними, управлінськими кадрами та працівниками.

4) Вивчення стану та результатів навчання населення способам захисту і діям у надзвичайних ситуаціях.

спільно з керівництвом професійних аварійно-рятувальних служб здійснення підготовки до дій в умовах надзвичайних, аварійних ситуацій особового складу об’єктових аварійно-рятувальних служб та працівників об’єктів, які підлягають постійному та обов’язковому обслуговуванню, а також населення прилеглої до них території;

організація разом із заінтересованими організаціями підготовки і видання рекомендацій, пам’яток, навчальних і наочних посібників відповідно до змісту програм підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях;

популяризація і розповсюдження інформаційно-довідкових та наочних посібників, навчально-методичної літератури, яка видається Мережею територіальних курсів, навчально-методичних центрів МНС України або рекомендованої Науково-методичною комісією з питань функціонального навчання та підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях при Інституті державного управління у сфері цивільного захисту;

створення, розвиток та удосконалення навчальної матеріально-технічної бази міських курсів.

3.2. Міські курси мають право:

на підставі отриманих Центром документів на право навчання (сертифікат, ліцензія, дозвіл тощо), надавати освітні послуги за державним замовленням та угодами з юридичними і фізичними особами з видачею встановлених документів про навчання за підписом і печаткою міських курсів;

надавати на підставі договорів з юридичними та фізичними особами платні послуги згідно з законодавством;

визначати форми проведення навчального процесу та навчально-організаційної і консультаційно-методичної роботи безпосередньо на підприємствах, в установах та організаціях;

використовувати за домовленістю приміщення, виробничі площі підприємств, установ та організацій з метою проведення занять зі слухачами;

брати участь у підготовці організаційно-методичних вказівок з підготовки населення міста, району способам захисту і дій у надзвичайних ситуаціях та перевірках стану готовності підприємств, установ та організацій із зазначених питань;

виконувати роботи, у тому числі з оплатою, щодо інформаційного, методичного та нормативного забезпечення у сфері цивільного захисту;

отримувати кошти і матеріальні цінності (будинки, споруди, обладнання, транспортні та інші засоби) від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян і благодійних фондів;

розповсюджувати рекомендовану літературу та здійснювати самостійну видавничу діяльність у встановленому порядку;

укладати угоди про спільну діяльність з підприємствами, установами, організаціями, навчальними закладами та брати участь у діяльності міжнародних організацій;

користуватись пільгами, встановленими законодавством для навчальних закладів.

ІV. Склад та функції міських курсів

4.1. До складу міських курсів, як правило входять завідувач курсів, старший майстер виробничого навчання, майстри виробничого навчання, методист (для міських курсів І-ІІ категорії), завідувачі навчально-консультаційних пунктів та оператор комп’ютерного набору (для міських курсів І категорії). Загальна чисельність та перелік конкретних посад працівників міських курсів визначається штатним розписом центру.

4.2. Зміст діяльності працівників міських курсів визначається посадовими інструкціями та функціональними обов'язками залежно від їхньої освіти, кваліфікації та наявних штатних одиниць.

4.3. Завідувач міських курсів призначається та звільняється з посади керівником центру за погодженням з Інститутом державного управління у сфері цивільного захисту і органом місцевого самоврядування з числа працівників, які мають повну вищу освіту відповідного напряму підготовки, стаж педагогічної роботи – не менш 5 років та спеціальну додаткову професійно-педагогічну підготовку.

4.4. Завідувач міських курсів:

організовує діяльність курсів відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів МНС України;

здійснює поточне та перспективне планування діяльності курсів, розроблення навчальних планів і навчальних програм, бере участь у складанні плану основних заходів з підготовки територіальної підсистеми цивільного захисту міста, району та організаційно-методичних вказівок щодо навчання населення захисту і діям у надзвичайних ситуаціях, забезпечує повне та якісне їх виконання;

керує навчально-методичною роботою на курсах та забезпечує належний рівень практичної підготовки слухачів курсів з підготовки та проведення на підприємствах, в установах та організаціях комплексних, штабних, тактико-спеціальних навчань і тренувань з цивільного захисту;

особисто проводить заняття із слухачами курсів протягом навчального року, очолює педагогічну (методичну) раду міських курсів, діє від їх імені та представляє міські курси в установах, підприємствах та організаціях;

здійснює заходи щодо створення, удосконалення навчально-матеріальної бази курсів, організації роботи пересувного автоклубу, впровадження у навчальний процес інноваційних освітніх технологій;

розпоряджається майном і коштами курсів згідно із законодавством України та іншими нормативно-правовими актами, затверджує правила внутрішнього розпорядку і забезпечує їх дотримання та охорони праці;

видає накази та розпорядження згідно своїх повноважень;

забезпечує адміністративно-господарську діяльність курсів, відкриває розрахункові (поточні) рахунки в установах банків України (якщо міські курси є юридичною особою), видає доручення на одержання коштів, майна та інших матеріальних цінностей;

порушує питання про прийом на роботу або приймає і звільняє з посад працівників курсів згідно із законодавством України (якщо міські курси є юридичною особою), встановлення їм, у межах, визначених штатними розкладами, посадових окладів, ставок заробітної плати, премій і доплат до посадових окладів і ставок заробітної плати працівників курсів за конкретні результати праці;

в межах коштів, отриманих від надання платних послуг, за погодженням з керівником Центру визначає розміри премій та інших виплат стимулюючого характеру працівникам міських курсів та фахівцям, які залучаються до проведення занять;

затверджує відповідно до кваліфікаційних характеристик посадові обов'язки працівників курсів;

організовує методичну і професійну підготовку постійного складу курсів;

укладає договори (контракти) в межах чинного законодавства та повноважень, забезпечує якісне і своєчасне подання встановленої звітності.

4.5. Старший майстер та майстри виробничого навчання призначаються і звільняються з посади керівником центру за поданням завідувача міських курсів, з числа працівників, які мають:

старший майстер виробничого навчання - повну вищу освіту відповідного напряму підготовки, за наявністю стажу роботи на посаді майстра виробничого навчання – не менш 2 років або стажу педагогічної роботи – не менш 3 років та спеціальну додаткову професійно-педагогічну підготовку;

майстер виробничого навчання - базову або неповну вищу освіту відповідного напряму підготовки, за наявністю стажу роботи за фахом у сфері цивільного захисту – не менш 3 років, за умови проходження, в рік призначення на посаду, спеціальної додаткової професійно-педагогічної підготовки.

4.6. Старший майстер та майстер виробничого навчання:проводить протягом навчального року уроки виробничого навчання, інструкторсько-методичні заняття та інструктажі на виробництві чи в сфері послуг, практику з організації та проведення на підприємствах, в установах і організаціях спеціальних навчань, тренувань, занять з цивільного захисту;викладає курс теоретичної підготовки за програмами постійно-діючих семінарів у обсязі до 240 навчальних годин;здійснює навчання та надає інші платні послуги відповідно до укладених міськими курсами угод з юридичними та фізичними особами;підготовлює для слухачів навчальні і методичні матеріали та виконує іншу роботу пов’язану із навчально-методичним забезпеченням курсового навчального процесу, а також практики проведення на підприємствах, в установах та організаціях спеціальних занять з виробничим персоналом, навчань і тренувань з цивільного захисту;обирає ефективні форми і методи навчання, творчо використовує кращий педагогічний досвід.підготовлює навчальну техніку, обладнання, інструмент, прилади, засоби індивідуального захисту, матеріали до занять, перевіряє його стан і комплектність після закінчення робіт, у разі необхідності організовує його технічне обслуговування та ремонт;забезпечує дотримання норм і правил безпечного ведення робіт тими, хто навчається;надає консультаційно-методичну допомогу керівництву підприємств, установ, організацій та навчальних закладів з планування заходів цивільного захисту та підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях;бере участь в просвітницько-інформаційній роботі та пропаганді знань серед населення з питань захисту та дій у надзвичайних ситуаціях;удосконалює навчально-матеріальну базу курсів.Старший майстер виробничого навчання додатково, за посадою, відповідає за планування, організацію та якість проведення занять, їх, облік, звітність, забезпечення навчальним і технічним майном, проведення майстрами виробничого навчання навчальної та консультаційно-методичної роботи на підприємствах, в установах та організаціях.

4.7. Працівники міських курсів у процесі реалізації закріплених за ними напрямків роботи забезпечують виконання наступних функцій міських курсів:

організаційно-управлінська – аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів, що забезпечують сприятливі умови функціонування та перспективи розвитку міських курсів, визначення цілей і завдань з надання навчальних і консультаційно-методичних послуг, засобів та технологій їх вирішення, необхідних ресурсів, їх джерел і способу розподілу. Створення інформаційно-нормативної бази для планування. Визначення послідовності досягнення цілей і завдань, розподілу ресурсів для виконання планів, організація взаємодії між їх учасниками. Робота з підготовки інформаційно-аналітичних, статистичних, облікових, звітних та інших відомостей;

контрольно-інформаційна – створення та підтримка зворотного зв’язку, спільної системи інформаційного забезпечення бази даних про якісні та кількісні показники у потребі на навчання на всіх рівнях територіальної підсистеми цивільного захисту;

навчальна – організаційне та методичне забезпечення навчального процесу. Підбір прийомів, методів та організаційних форм навчання, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання з метою підвищення ефективності навчального процесу. Забезпечення засвоєння слухачами відомостей, передбачених навчальною програмою, вміння оперувати ними та виконувати на належному рівні певні дії;

інформаційно-коригувальна – спрямована на корекцію та оновлення інформації, яка постійно змінюється в результаті розвитку суспільства і науки, впровадження нових освітніх технологій;

компенсаторно-відновлювальна – надання слухачам інформації, яка не була отримана ними під час навчання в інших навчальних закладах та оновлення знань і вмінь, які були ними частково або повністю втрачені в процесі трудової діяльності;

прогностична – виявлення та прогнозування попиту на послуги за основними напрямками діяльності міських курсів, використання у навчальному процесі сучасних наукових досягнень та інноваційних технологій враховуючих перспективи розвитку освітньої галузі;

консультаційно-методична – добір та аналітичне опрацювання тематичних документів, консультаційно-методичні послуги з визначення складу та змісту плануючої, облікової, звітної документації з цивільного захисту та надання практичної допомоги підприємствам з їх розробки; інформаційно-методичне обслуговування та консультування педагогічних працівників навчальних закладів та керівників занять з працівниками в системі професійного навчання на виробництві в межах своєї компетенції; підготовка інформаційно-довідкових та методичних матеріалів, за тематичними запитами, організація закупівель, за обсягами замовлень, програмно-методичної документації, навчальної, методичної літератури та навчально-наочних засобів навчання;

маркетингова – підвищення професійної компетентності педагогічних кадрів та конкурентоздатності міських курсів з урахуванням економічних, фінансових, соціальних та інших умов формування реклами, ціноутворення освітніх послуг;

просвітницька – організація цільових семінарів-практикумів з актуальних питань цивільного захисту та техногенної безпеки; підготовка і розповсюдження інформаційних збірників, бюлетенів, доповідей, експрес-інформацій, брошур, буклетів, тощо на паперових і магнітних носіях. Використання електронних засобів зв’язку та масової інформації з пропаганди знань, сприяння участі громадян у заходах практичного спрямування з популяризації основ безпеки життєдіяльності, рятувальної справи, розповсюдження відомостей про діяльність організаційних структур єдиної системи цивільного захисту;

господарська – розпорядження майном міських курсів та його утримання в належному стані згідно з правилами та нормами санітарії та пожежної безпеки; забезпечення санітарно-гігієнічного стану території і внутрішніх площ; утримання систем: тепло-, електро-, водопостачання, каналізації, та систем зв’язку у технічно справному стані, а також контроль за зняттям показників. Вжиття заходів щодо усунення неполадок та аварій.

V. Організація роботи міських курсів

5.1. Робота міських курсів організовується на підставі Плану основних заходів з підготовки територіальної підсистеми цивільного захисту міста (району), плану комплектування Центру слухачами з функціонального навчання у сфері цивільного захисту, організаційно-методичних вказівок щодо навчання населення захисту і діям у надзвичайних ситуаціях, плану роботи Центру на рік, функціональних програм навчання у сфері цивільного захисту.

Навчально-методичне забезпечення заходів з навчання населення за місцем роботи, навчання та проживання, а також надання практичної допомоги з формування електронно-довідкової бази міським курсам здійснюється методичним кабінетом Центру.

5.2. Курсове навчання на міських курсах проходять:

позаштатні працівники з питань цивільного захисту;

начальники штабів з ліквідації надзвичайної ситуації підприємств, установ та організацій не віднесених до категорій з цивільного захисту (цивільної оборони);

особи, які очолюють евакуаційні органи (збірний, прийомний евакуаційні пункти тощо) підприємств, установ та організацій

особи, які очолюють позаштатні спеціалізовані служби цивільного захисту підприємств, установ та організацій;

особи, які очолюють позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту;

оперативний склад об’єктових аварійно-рятувальних служб;

інженерно-технічні працівники підприємств, установ та організацій, які очолюють ланки, групи з обслуговування захисних споруд цивільної оборони;

працівники, які входять до складу чергово-диспетчерської служби та служби з охорони суб’єктів господарювання;

працівники, які входять до складу штатних (позаштатних) аварійно-технічних служб (формувань) хімічно-небезпечних об’єктів;

особи, які очолюють підрозділи добровільної пожежної охорони;

фахівці, які виконують роботи пов'язані з підвищеною пожежною та техногенною небезпекою, обслуговуванням та експлуатацією систем раннього виявлення НС та оповіщення населення;

працівники, які залучаються до проведення радіаційно-хімічної розвідки, дозиметричного контролю, санітарної та спеціальної обробки;

керівники груп з проведення занять з питань цивільного захисту та техногенної безпеки в системі професійного навчання кадрів на виробництві, а також члени комісій з атестації працівників суб‘єктів господарювання, які експлуатують потенційно небезпечний об‘єкт та інший об‘єкт, що за певних обставин може створити реальну загрозу виникнення аварії;

керівники груп управління з проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з цивільного захисту;

особи, які призначені відповідальними (інструкторами) консультаційних пунктів житлово-експлуатаційних органів, сільських (селищних) рад.

5.3. Для організації курсового навчання складаються:

програми постійно-діючих семінарів, які за погодженням з керівником структурного підрозділу з питань надзвичайних ситуацій у складі органу місцевого самоврядування, затверджуються керівником Центру;

план комплектування слухачами на рік, якій підписується керівником структурного підрозділу з питань надзвичайних ситуацій у складі органу місцевого самоврядування, завідувачем курсів та затверджується відповідним розпорядженням органу місцевого самоврядування.

У разі закріплення за міськими курсами для обслуговування інших міст і районів, план комплектування слухачами міських курсів на рік складається, як складова загального Плану комплектування слухачами центру.

5.3.1. Тематика програм постійно-діючих семінарів визначається одним із розділів функціональної програми навчання у сфері цивільного захисту складеної Центром та затвердженої відповідним начальником територіальної підсистеми цивільного захисту - керівником місцевого органу виконавчої влади за погодженням з Інститутом державного управління у сфері цивільного захисту.

На вимогу замовника на навчання, у разі необхідності проведення курсового навчання за тематикою, яка не визначена функціональною програмою навчання у сфері цивільного захисту, міські курси можуть складати та реалізовувати програми тематичних семінарів.

5.3.2. План комплектування слухачами на рік складається на підставі сформованих замовлень на функціональне навчання від структурних підрозділів з питань надзвичайних ситуацій у складі органу місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також зібраних міськими курсами заявок на платне навчання (підписаних угод) від підприємств, установ та організацій.

Вихідними даними плану комплектування є розрахунок потреби у функціональному навчанні, який складається міськими курсами на підставі повідомлень державної статистичної звітності, а також відомостей Табелю термінових та строкових донесень з питань цивільного захисту та вміщує наступну інформацію і розрахунки:

1) Перелік об’єктів, що мають категорії з цивільного захисту, та розрахунок осіб, які підлягають навчанню;

2) Перелік об’єктів підвищеної небезпеки (окремо - хімічно-небезпечних об’єктів І-ІV ступеня), інших потенційно-небезпечних об’єктів та розрахунок осіб, які підлягають навчанню;

3) Перелік навчальних закладів та інших установ і підприємств, що не мають категорії з цивільного захисту і визначеного ступеню небезпеки та розрахунок осіб, які підлягають навчанню;

4) Перелік позаштатних спеціалізованих служб цивільного захисту (цивільної оборони) та розрахунок осіб, які підлягають навчанню;

5) Перелік позаштатних (невоєнізованих) формувань (зведених, рятувальних, розвідки, забезпечення заходів тощо), чисельність їх особового складу та розрахунок командного складу і фахівців, які підлягають навчанню;

6) Кількість та місткість сховищ всіх класів, ПРУ що відповідають нормам ДБН, та розрахунок осіб з їх обслуговування, які підлягають навчанню;

7) Перелік установ мережі спостереження та лабораторного контролю (санітарно-епідемічних станцій, ветеринарних лабораторій, гідрометеостанцій, агрохімічних лабораторій) та розрахунок осіб, які підлягають навчанню;

8) Перелік житлово-експлуатаційних органів, сільських (селищних) рад та розрахунок осіб, які підлягають навчанню.

Витяги із затвердженого плану комплектування доводяться до відповідних структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання та організовується постійний контроль за повним і своєчасним його виконанням згідно строків та категорій тих, хто направляється на навчання.

5.4. Для організації навчання за програмами практичної підготовки, на підставі Плану основних заходів з підготовки територіальної підсистеми цивільного захисту міста (району) на рік, на міських курсах складається річний План-графік проведення на підприємствах, в установах та організаціях об’єктових навчань, тренувань з цивільного захисту, навчально-тренувальних занять з відпрацювання дій за можливими аварійними ситуаціями, який

підписується завідувачем міських курсів, керівником структурного підрозділу з питань надзвичайних ситуацій у складі органу місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади і затверджується відповідним начальником територіальної підсистеми цивільного захисту.

Надання консультаційно-методичної допомоги керівництву навчальних закладів освіти з проведення практичних заходів Дня цивільного захисту та Тижня безпеки дитини здійснюється відповідно до План-графіку та наказу місцевого органу освіти і науки про проведення Дня цивільного захисту в загальноосвітніх, професійно-технічних та Тижня безпеки дитини в дошкільних навчальних закладах.

5.5. Організація і проведення курсового та практичного навчання здійснюється відповідно до Положення про організацію навчального процесу з функціонального навчання у мережі навчально-методичних установ єдиної системи цивільного захисту, затвердженого наказом МНС України від 10.07.2008 №514, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 серпня 2008 року за №134/15425

5.6. Надання допомоги керівництву підприємств, установ, організацій та навчальних закладів з підготовки населення до дій за надзвичайних ситуацій здійснюється міськими курсами шляхом проведення занять з виробничим персоналом та організації на постійній основі консультаційно-методичної роботи.

5.6.1. Проведення безпосередньо на виробництві теоретичних занять з працівниками за тематикою програм підготовки населення здійснюється міськими курсами, з оплатою, на підставі укладених з підприємствами, установами та організаціями договорів.

Пріоритет у навчанні надається особовому складу позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту та працівникам об’єктів підвищеної небезпеки.

Програми спеціальної підготовки позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту та додаткової підготовки з техногенної безпеки працівників об’єктів підвищеної небезпеки складаються і затверджуються міськими курсами за погодженням із замовником (підприємством, установою, організацією).

До проведення занять, на умовах погодинної оплати, міськими курсами можуть залучатися фахівці професійних аварійно-рятувальних служб та служб екстреної допомоги медичного та іншого необхідного профілю.

Заняття з працівниками за тематикою програм підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях не можуть проводитися взамін або в межах освітньої діяльності з курсового та практичного навчання.

5.6.2. Консультаційно-методична допомога надається в першу чергу педагогічним працівникам освіти та штатним (позаштатним) працівникам з питань цивільного захисту шляхом: проведення згідно затвердженого графіку роботи консультаційно-методичного кабінету планових консультацій; методичного супроводу спеціальних з цивільного захисту навчально-організаційних заходів у навчальних закладах системи освіти та об’єктових навчань, тренувань на підприємствах, в установах та організаціях; розповсюдження рекомендованих Центром, Інститутом державного управління у сфері цивільного захисту навчально-методичних та інформаційно-довідкових матеріалів (посібників, наочних засобів навчання, пам’яток, рекомендації експрес-інформацій тощо).

5.7. На замовлення підприємств, установ та організацій міські курси на договірних засадах можуть надавати наступні послуги:

підготовка інформаційно-довідкових та методичних матеріалів для планування заходів цивільного захисту;

розробка розділів (аналітичних і оперативних частин) об’єктових планів цивільного захисту, реагування на надзвичайні ситуації, локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, а також карт, схем, графіків, проведення розрахунків тощо до них;

розробка навчально-методичної документації із загальної, спеціальної та додаткової підготовки населення до дій у надзвичайних ситуаціях;

оформлення навчальних класів, пунктів, містечок та інформаційно-довідкових куточків на підприємствах, в установах та організаціях.

5.8. Методичне керівництво консультаційними пунктами при органах місцевого самоврядування передбачає: організація та проведення консультацій з інструкторами консультаційних пунктів або іншими відповідальними за роботу пунктів особами; спільне відпрацювання плануючої, облікової, звітної документації пункту; відбір літератури, відомостей та інформації що розміщується на стендах пункту; сприяння у придбанні навчальних та наочних посібників, інформаційно-довідкових куточків, плакатів, пам’яток, листівок.

5.9. Внутрішній розпорядок дня та інші питання, пов’язані з повсякденною діяльністю міських курсів, визначаються наказом керівника Центру.

VІ. Установчі матеріали, плануюча, облікова та звітна документація

6.1. Установчі матеріали зі створення та функціонування міських курсів:

наказ МНС України "Про затвердження Мережі територіальних курсів, навчально-методичних центрів МНС України";

розпорядження обласної державної адміністрації (Ради Міністрів АР Крим) про визначення обласної (республіканської) мережі курсів, навчально-консультаційних пунктів;

рішення відповідного органу місцевого самоврядування про утворення міських курсів та передачу Центру у власність або в оперативне управління чи на правах оренди будівель, споруд, службових та навчальних приміщень для їх розміщення;

угоди про співпрацю або договір про оренду приміщення;

положення про міські курси;

розпорядження відповідного органу місцевого самоврядування про закріплення за міськими курсами навчально-матеріальної бази об’єктів господарювання для проведення практичних занять зі слухачами;

посадові інструкції працівників міських курсів.

6.2. Для планування і організації навчального процесу та консультаційно-методичної роботи на міських курсах повинні бути:

розрахунок потреби підприємств, установ та організацій в навчанні у сфері цивільного захисту;

план комплектування міських курсів або витяг з плану комплектування Центру слухачами з функціонального навчання на рік;

план-графік проведення на підприємствах, в установах, організаціях спеціальних об’єктових навчань, тренувань з цивільного захисту та навчально-тренувальних занять на потенційно небезпечних об’єктах з відпрацюванням дій за можливими аварійними ситуаціями на рік;

копії графіків з проведення Дня цивільного захисту в загальноосвітніх, професійно-технічних та Тижня безпеки дитини в дошкільних навчальних закладах міста (району) на рік;

витяг з плану роботи Центру на рік;

план роботи міських курсів на рік;

програми постійно-діючих семінарів, що реалізуються у поточному році;

програми практичної підготовки до дій у надзвичайних ситуаціях на підприємствах, в установах та організаціях;

графік використання закріпленої за міськими курсами навчально-матеріальної бази об’єктів господарювання для проведення практичних занять зі слухачами на рік;

розклади занять з курсового навчання;

розклади занять з практичного навчання;

графіки консультацій;

правила внутрішнього розпорядку міських курсів;

план розвитку та удосконалення навчальної матеріально-технічної бази міських курсів на рік.

6.3. Облікова та звітна документація:

журнали обліку роботи майстра виробничого навчання;

журнали обліку теоретичного навчання;

журнали обліку практичного навчання;

журнал контролю (аналізу) занять;

журнал обліку проведених консультацій;

журнал обліку видачі посвідчень про проходження функціонального навчання;

журнал обліку видачі довідок про проходження практичного навчання;

картки персонального обліку слухачів;

річний звіт про виконання плану роботи міських курсів;

щомісячний звіт про проведення навчання за програмами постійно-діючих семінарів і практичної підготовки та угодами з підприємствами, установами та організаціями.

VІІ. Навчальна матеріально-технічна база міських курсів

7.1. Комплекс навчальної матеріально-технічної бази міських курсів повинен вміщувати оснащені відповідно до рекомендацій Інституту державного управління у сфері цивільного захисту:

багатофункціональний навчальний кабінет (для міських курсів ІІ-ІІІ категорії); не менш двох навчальних кабінетів (для міських курсів І категорії);

консультаційно-методичний кабінет;

натурну дільницю;

кімнату майстрів виробничого навчання;

кабінет завідувача курсів.

За міськими курсами, розпорядженням відповідного органу місцевого самоврядування, закріплюються наступні навчальні об’єкти:

захисна споруда цивільної оборони;

диспетчерський пункт одного із хімічно-небезпечних об’єктів;

опорний загальноосвітній навчальний заклад;

навчальні пункти у районах, які закріплені за міськими курсами для проведення функціонального навчання за договорами, з виїздом педагогічних працівників до місць проведення занять.

7.2. Для оформлення холів, коридорів міських курсів створюються експозиції змінного та постійного характеру згідно рекомендацій Інституту державного управління у сфері цивільного захисту.

7.3. Оснащення міських курсів засобами навчального інженерного, радіаційного, хімічного озброєння та спеціального контролю, зв’язку і оповіщення, медичним і ветеринарним майном здійснюється згідно з Нормами оснащення, затверджених наказом МНС України від 26.11.2001 №265.

Оснащення навчальними зразками аварійно-рятувального інструменту і спорядження здійснюється відповідно до реальних потреб.

Всі навчальні зразки приборів, засобів, майна, інструменту, спорядження тощо зосереджуються на натурній дільниці, елементи якої обладнуються; навчальні місця у приміщеннях міських курсів, відсіках закріпленої за ними захисної споруди; навчальні майданчики на подвір’ї.

До обов’язкового переліку навчальних місць та майданчиків натурної дільниці міських курсів належать:

навчальні місця:

1) Надання першої допомоги потерпілому (з можливістю відпрацювання на манекені-тренажері штучного дихання та непрямого масажу серця).

2) Прилади розвідки та дозиметричного контролю.

3) Цивільні та промислові засоби індивідуального захисту.

4) Засоби оперативного контролю обстановки при аварії на хімічно-небезпечному об’єкті.

5) Улаштування і обслуговування захисної споруди.

6) Тривале зберігання і видача засобів радіаційного і хімічного захисту та майна цивільної оборони.

навчальні майданчики:

З відпрацювання нормативів з засобами індивідуального захисту.
Робота з приладами розвідки та дозиметричного контролю.
З використання засобів пожежегасіння.
Проведення санітарної обробки, дегазації та дезактивації об’єктів і територій.

7.4. У приміщенні консультаційно-методичного кабінету розміщується бібліотечний фонд міських курсів, а його комп’ютеризоване місце використовується, як електронно-довідкова база міських курсів, що включає:

витяги з планів цивільного захисту та реагування на НС міста, паспортів ПНО, декларацій безпеки ОПН;

національні стандарти з безпеки у надзвичайних ситуаціях, норми, правила, положення що визначають порядок проведення основних заходів цивільного захисту, методики з оцінки обстановки та розрахунку сил і засобів з ліквідації наслідків НС, технічні регламенти з експлуатації та обслуговування основного устаткування, обладнання, систем, приладів цивільного захисту;

нормативно-правова база (закони, підзаконні акти, відомчі організаційно-розпорядчі документи) у сфері цивільного захисту;

класифікатори, довідники, навчальні посібники, рекомендації, зразки плакатів, стендів, пам’яток та просвітницька література за відповідною тематикою.

6.5. Біля вхідних дверей міських курсів розміщується надпис на табличці з Малим державним гербом України та офіційною назвою засновників «_________ міські курси __ категорії навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності ________ області».

Перший заступник начальника

Інституту державного управління

у сфері цивільного захисту С.І.Осипенко

Додаток 1

до Положення

ТИПОВІ ТЕХНОЛОГІЧНІ КАРТИ

Типові технологічні карти - це спеціальна документація, у якій докладно розписаний перелік основних процедур, операцій, робіт, порядок, умови й вимоги до їхнього виконання, наводяться відомості про обладнання, прилади, інструменти та пристрої, які необхідно використовувати.

Основою технологічних карт є закріплений алгоритм дій з виконання процедур, операцій, робіт і завдання в цілому у вигляді тексту, графіків, блоків, схем, рисунків та фотографій.

Операційні карти – це документи, що описують шаги, якими необхідно прямувати у виконанні окремої процедури, операції, роботи.

На підставі технологічних та операційних карт можна не тільки впорядкувати раніше отримані на курсах знання, але й перевірити правильність своєї роботи.

Зміст технологічних карт

на методичної нараді центру

1. Загальні положення (сфера застосування, нормативні документи, на підставі яких розроблені карти, на яку навчальну категорію орієнтовані, відомості про розробників);

2. Завдання та обов’язки (посадова інструкція).

3. Стислий опис основних операцій, процедур, робіт та вимоги нормативних документів до їх виконання.

4. Блок-схеми, графіки, таблиці алгоритму дій, операційні карти з пошагового виконання основних операцій, процедур та робіт.

5. Відомості про обладнання, прилади, інструменти, пристрої тощо з виконання технологічного процесу (основних операцій).

6. Техніка безпеки та охорона праці.

Додатки:

технічні характеристики обладнання, приладів, інструментів тощо;

аварійні картки на небезпечні речовини;

протоколи з надання першої допомоги у разі невідкладних станів;

інші необхідні відомості.

Додаток 2

до Положення

ОРІЄНТОВАНИЙ ПЕРЕЛІК ТЕМ ПОСТІЙНО-ДІЮЧИХ СЕМІНАРІВ

"Організація роботи з планування заходів цивільного захисту і підвищення сталого функціонування об’єкту в умовах надзвичайних ситуацій".

"Забезпечення готовності підприємств, установ та організацій до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації ".

"Ідентифікація, паспортизація та декларування безпеки. Вимоги нормативно-технічної документації до розроблення повідомлень, планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій та декларацій з безпеки".

"Порядок ведення оперативно-технічної документації штабу з ліквідації надзвичайної ситуації при організації і координації аварійно-рятувальних робіт".

"Організація і проведення комплексних об’єктових навчань з відпрацювання дій за планами цивільного захисту, локалізації і ліквідації наслідків НС".

"Організація і проведення комплексних тренувань з відпрацювання дій за планами цивільного захисту, локалізації і ліквідації наслідків НС".

"Штабні об’єктові тренування, як форма практичної підготовки персоналу штабів з ліквідації НС".

"Порядок комплектування та підготовки невоєнізованих формувань до дій за призначенням", (окремо для формувань загального призначення та формувань служб за спрямуванням).

"Організація роботи диспетчерських служб в умовах загрози і виникнення НС".

"Дії чергового диспетчера з прогнозування хімічного зараження та організації оповіщення населення".

"Організація та проведення робіт з дегазації, дезактивації територій та санітарної обробки людей".

"Дозиметричні і радіометричні прилади та методи радіаційного контролю".

"Улаштування, обслуговування та підготовка захисних споруд до укриття населення".

“Правила техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в установах, організаціях та небезпечних територіях”.

“Улаштування, експлуатація та обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення”.

"Забезпечення населення засобами радіаційного та хімічного захисту, їх тривале зберігання, облік та перевірка".

"Методика організації та проведення занять з працівниками щодо основних способів захисту і дій у НС".

"Організація та методичне забезпечення роботи консультаційних пунктів місцевих органів самоврядування".

"Організація та проведення Дня цивільної оборони у закладах середньої та професійно-технічної освіти".

"Організаційна та навчально-виховна робота у дошкільних закладах освіти при підготовці і проведені заходів Тижня безпеки дитини".

Додаток 3

до Положення

ОРІЄНТОВАНИЙ ПЕРЕЛІК НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ ЗАВДАНЬ

Урок практичного навчання:

розробка та затвердження замислу навчання, тренування з позначеною навчальною обстановкою;

розробка плану проведення навчання, тренування з визначенням цілій для навчальних категорій, складу учасників, часу проведення, етапів, навчальних питань і часу на відпрацювання кожного з них, змісту роботи керівника, заступників, помічників, начальників служб та посередників, варіантами дій тих, хто навчається, переліком і змістом ввідних, способів і часу їх вручення, схемою району навчання, тренування (проект календарного плану з підготовки навчання, тренування відпрацьовується під час навчання за програмою постійно-діючого семінару);

розробка плану імітації на навчанні, тренуванні;

підготовка навчальних місць з відпрацювання практичних заходів (робота диспетчерських служб, заходи з безаварійної зупинки виробництва та оповіщення і інформування населення, локалізації наслідків НС, роботи робочих груп штабу з ліквідації НС, проведення АР робіт, надання першої допомоги, життєзабезпечення постраждалих тощо);

рекогносцирування району (місць) проведення навчання тренування.

Інструкторсько-методичне заняття:

загальні вимоги до методики проведення навчання, тренування;

обов’язки керівництва та посередницького апарату навчання. тренування;

порядок розробки особистих планів заступників, помічників керівника навчанням, тренуванням;

методика роботи штабу з ліквідації НС, начальників спеціалізованих служб ЦЗ з прийняття рішення уповноваженого керівника на ліквідацію НС та забезпечення заходів ЦЗ;

організація та методика проведення занять з підготовки виробничого персоналу до дій у НС;

Інструктаж:

основні знаки та покажчики, що використовуються для імітації на навчальних місцях з відпрацювання практичних заходів;

загальні заходи безпеки на навчанні, тренуванні.

с. Малокозирщина. Малокозирщанський НВК

Пам'ятка для учнів

Відділ освіти

Відділ освіти

Відділ освіти

Відділ освіти

"Небезпечний відпочинок"

4. Наказ довести за належністю.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника начальника Інституту Осипенка С.І.

Т.в.о. начальника Інституту

генерал-майор служби цивільного захисту В.В. Босак